Якось завітав до Музею народної архітектури та побуту у Львові Володимир Шагала, пенсіонер із селища Нижанковичі Старосамбірського району на Львівщині, — приніс кілька дитячих іграшок, які сам зробив. Про нього ми вже знали тоді з повісті Романа Федоріва «Скрипка, що грає тисячу літ». З того часу В.І.Шагала став активним кореспондентом нашого музею. Закінчив він початкову школу в с. Клоковичі (нині Республіка Польща). Після переселення в Україну працював у клубі художником-оформлювачем. До речі, малювати навчився самотужки ще в дитинстві. І це йому стало в пригоді на ціле життя. Пізніше багато років був художником на місцевій меблевій фабриці. А коли вийшов на пенсію, зайнявся улюбленою справою — замальовуванням і вивченням пам'яток рідного краю. Доробок Володимира Шагали різноманітний і цікавий. Це альбоми, у яких він фіксував усе зібране, побачене, почуте. Гортаю один із них, присвячений визначним місцям Старосамбірщини. Є тут малюнки монастиря в Лаврові, де, згідно з переказами, похований син князя Данила Галицького Лев, решток монастиря в с. Смільниця, оборонні вежі XV ст. в с. Скелівці, давнього мосту через Дністер.

В альбомі «Старі громадські та господарські будівлі Старосамбірського району» зібрано малюнки десятків споруд. Окремо подано конструктивні елементи з назвами, що уживали в цій місцевості. Малюнки фасадів доповнено схемами внутрішнього планування будівель.

Цінні малюнки будинків у містечках району. Ось, наприклад, двоповерховий будинок у Добромилі. Тут до вулиці виходять десять дверей — кожні з них вели до окремої крамниці, які були власністю іншого крамаря. З громадських будівель цікаві малюнки шкіл, будинків «Просвіти», церков у селах Міхова, Стара Сіль, Передільниця, Тур'є. Змальовано також криниці, обороги, придорожні фігури, каплиці, пивниці, «мушні» (сушарні для фруктів). Альбом «Спомини з дитячих літ» містить етнографічні матеріали про рідне село Шагали — Клоковичі, що ,за кілька кілометрів від Нижанкович. Про джерела, річки й річечки, мости та їхню конструкцію, назви елементів є багато відомостей в альбомі «Від джерел до моря».

Цікавий альбом «Конопля: від стеблини до тканини». Поряд з малюнками й записами спогадів Володимира Івановича тут описано незнане в етнографії свято коноплі, яке відзначають напровесні, у першу неділю перед великим постом. Жінки до однієї з хат приносили їжу, трунки й справляли свято. Згідно з обрядом, вони розпускали волосся і трясли головами, робили це для того, щоб коноплі мали довгу й чисту пряжу. Окремий альбом про воза та його деталі. Володимир Шагала докладно вивчав млинарство, подав схеми роботи млинів, які працювали за допомогою водяного колеса, турбін.

В альбомі «Все про коня» можна побачити малюнки й тексти до них, систематизовані в розділах: «Годівля і догляд за кіньми», «Кінь у роботі», «Кінь у військовій службі», «Кінь у дорозі», «Кінь в українській пісні». Велику цінність мають записи «Спомини з минулого», «Казки» (55 текстів), «Народні повір'я» (45), «Прислів'я» (408). У 87 нарисах розповідається про громадські шпихліри, збір кропиви для тканин, обжинки, фестини (ігри), форшпан (перевезення урядовців), флірти (забави молоді), про циганів.

Альбом «Народне мистецтво» теж оригінальний за змістом. У ньому подано відомості про рідкісні види мистецтва, малопоширені художні промисли й заняття. Наприклад, про те, як колись виготовляли вифлеємські звізди, з якими ходили колядники. Такими ж докладними є малюнки зі схемами окремих елементів про вертеп і шопку, про святкові павуки з соломи. Привертають увагу малюнки народних забав: лагівок (гагілок), «оборочів», вечірок (вечорниць). Багато цікавого зібрано про побутування пісні в селі на вулиці, на обжинках, весіллях, малюнки й тексти про народні промисли — різьбярство, килимарство, меблярство, вироби з соломи, дитячі іграшки.

Маючи величезний життєвий досвід, знання й завзяття, майстер сам виготовив для музею дві вифлеємські звізди, які відзначаються багатим декором. Про них, до речі, він сам захоплено говорить: «...такої гарної звізди, як в околицях селища Нижанковичі, мабуть, не було ніде. У 30-ті роки найкращі звізди виготовляли в селах Пере дільниця, Губичі, Трушевичі, Сераківці, Клоковичі. Робили їх з паперу на дерев'яному каркасі, оздоблювали декоративним малюванням, паперовими кутасами». Володимир Шагала подарував музеєві дві власноручно виготовлені шопки й вертеп, на зразок тих, що побутували в Галичині.

Шопки, подаровані Шагалою, мають форму триярусних храмів зі сценою на першому поверсі. Тут встановлено дерев'яний кружок, який можна обертати за допомогою корби. Навколо нього наклеєні вирізані з картону зображення — пастирі, вівці, три царі, що несуть дари Христові, ангели. Друга шопка різниться від першої не тільки декором самої скриньки-сцени, а й тим, що згаданий кружок з фігурками царів, пастирів, ангелів установлений вертикально й рухається згори вниз.

Вертеп подібний формою до шопок. Але на сцені тут «діють» ляльки. У підлозі вертепу є проріз, по якому «ходять» ляльки з дротяними закінченнями. У вертепі показували виставу «Цар Ірод». Для цього використовували ляльки: ангела, ірода, воїна, пророка, чортів, смерть, пияка, тещі, жида, чарівниці. Нині Шагала збирає матеріали про теслярів, ткачів, вуглярів, записує народні прикмети.