Рубки догляду за лісом - важливий лісогосподарський захід, спрямований на вирощування високопродуктивних лісостанів, господарсько-цінних порід. Вони передбачають періодичне вирубування дерев з метою поліпшення породного складу насаджень, підвищення їх якості, продуктивності й біологічної стійкості, скорочення строків вирощування технічно стиглої деревини, посилення водоохоронно-захисних функцій та інших корисних властивостей лісу.

У процесі росту лісонасадження проходять різні стадії розвитку. В перші роки молоді рослини розростаються, утворюють густі зарості, в яких активно розвиваються чагарникові та малоцінні породи. Густі насадження відчувають нестачу світла, води, поживних речовин. Якщо таким насадженням не надати своєчасної допомоги, то може статися їх масове відмирання. Тому з метою забезпечення в насадженнях сприятливих умов для головних порід при рубках догляду вирубуються всі небажані дерева.

Рубки догляду мають свою історію. Перші теоретичні висновки щодо ефективності розрідження деревостану з метою вирощування товстомірних колод і мачтового лісу викладені ще в 1765 р. А. А. Нартовим у статті "О посеве леса". Необхідність проріджування та деякі інші положення щодо рубок догляду були сформульовані в працях А. Т. Болотова (1766). Ідею рубок догляду далі розвиває Ю. П. Зябловський - автор найстарішого в світі підручника лісівництва. В його капітальній праці ("Начальное основания лесоводства", 1804) науково обґрунтовані рубки догляду як важливий захід підвищення якості деревини. Згодом у лісівництві з'являються терміни "проріджувальні рубки", "вибіркові рубки", які вперше став вживати О. Ю. Теплоухов. Він сформулював також "загальні й окремі правила" для проведення рубок догляду. В статті "О проредных и выборочных рубках" (1848) він довів, що зріджування густих насаджень поліпшує їх ріст і задовольняє потреби місцевого населення у дрібних лісоматеріалах.

У 70-х роках XIX ст. оригінальні думки з питань рубок догляду висловив О. Ф. Рудзький. Він вважав, що в процесі рубок догляду потрібно вирубувати не тільки пригнічені (як це пропонували німецькі лісівники), а й панівні дерева, якщо вони мають дефекти стовбура. Теоретичні обґрунтування і практичні висновки щодо проведення і розвитку рубок догляду широко висвітлюються у працях В. Я. Добровлянського, К. Ф. Тюрмера (1891), А. П. Молчанова (1894), Е. Е. Керна (1897, 1899), Б. І. Гузовського (1897, 1905, 1909), А. А. Хитрово (1903, 1911), О. Г. Марченка(1903),Г. А. Корнаковського(1904),В. М.Штурма(1904,1905,1909). Д. М. Кравчинського (1905, 1913), Г. Ф. Морозова (1914, 1922). Вченими проведено детальну класифікацію видів рубок догляду, опрацьовано питання вибору і призначення в рубку дерев, розроблено методи проведення цих рубок. Великого значення і популярності набули такі види рубок, як коридорний метод А. П. Молчанова, прохідні рубки Д. М. Кравчинського, метод омолоджування М. А. Успенського.

У лісівничій літературі добре відомі імена вчених, які внесли значний вклад у теорію і практику рубок догляду за лісом (Є. В. Алексєєв, Л. І. Яшнов, В. В. Гуман, Г. Р. Ейтінген, Б. А. Шустов, М. В. Колпиков, В. П. Тимофєєв, А. Б. Жуков, В. Г. Нестєров, М. П. Георгієвський, О. В. Давидов, В. В. Попов, П. К. Фальковський, В. В. Гурський, М. Д. Данилов, В. І. Іванов, І. Д. Юркевич, Ф. Т. Костюкевич, П. В. Воропанов, Д. І. Дерябін, К. Б. Лосицький, П. П. Ізюмський та багато ін.).

Велике значення рубок догляду полягає у тому, що вони забезпечують формування бажаного складу насаджень шляхом догляду за господарсько-цінними (головними) породами та часткове або повне вирубування другорядних порід. Проведення рубок догляду є особливо доцільним у змішаних насадженнях, коли головна порода пригнічується другорядною. При вирубуванні дерев другорядних порід цілеспрямовано формується потрібний склад деревостану, в ньому залишаються кращі дерева, що відзначаються інтенсивним ростом, високою продуктивністю, а видаляються пригнічені й сильно розвинуті, з незадовільною формою і якістю стовбура, з різноманітними пошкодженнями. Таким чином створюються оптимальні умови для росту насаджень, підвищення їх якості, довговічності, стійкості. Після проведення рубок догляду для залишених дерев збільшується доступ сонячної енергії, на основі чого посилюються біохімічні та мікробіологічні процеси у ґрунті, інтенсивніше розкладається підстилка тощо. Л. О. Іванов (1946) зазначає, що світло - єдиний чинник, який можна безпосередньо змінити за допомогою рубок догляду, а з ним можна змінити і умови росту дерев (волога, тепло, хімія і мікробіологія ґрунту).

За спостереженнями Л. О. Іванова (1946), В. П. Тимофєєва (1957), М. П. Георгієвського (1957), О. О. Молчанова (1961) та інших, освітлення в кронах і під наметом насаджень зростає прямо пропорційно інтенсивності зрідження деревостану. Е. Енглер (1919), М. П. Георгієвський (1957), М. Є. Ткаченко (1939) доводили, що рубки догляду протягом вегетаційного періоду підвищують температуру повітря й ґрунту в лісі, тобто зумовлюють продовження вегетаційного періоду.

Рубки догляду впливають на вологозабезпеченість середовища. Ще Г. Ф. Морозов (1900) вказував, що на вологість ґрунту під наметом лісу істотний вплив справляє густота насаджень. Г. М. Висоцький (1938) вважав: велика густота лісових насаджень у посушливих умовах викликає зменшення запасів ґрунтової вологи, що призводить до скорочення приросту насаджень, зниження їх стійкості проти шкідників, появи водяних пагонів, суховершинності. У зв'язку з цим він рекомендував на менш зволожених ґрунтах вирощувати рідші насадження.

Багато уваги вивченню зміни гідрологічних умов під впливом зрідженості деревостанів приділяли Б. І. Гаврилов (1938), К. Б. Лосицький (1939), О. О. Молчанов, П. П. Ізюмський (1969). На думку П. П. Ізюмського (1966), догляд за насадженнями в умовах недостатнього зволоження ґрунтів, насамперед у сухих і дуже сухих типах місцезростання, передбачає поліпшення гідрологічних умов. Тому інтенсивність зріджування намету тут має бути більшою, ніж у районах з вологішими умовами місцезростання. Рубки догляду середньої та підвищеної інтенсивності сприяють поліпшенню світлового і мікрокліматичного режиму, що має велике значення для розвитку і росту деревних порід. Дослідження М. П. Ремезова (1953) свідчать, що при розрідженні насаджень запас рухомих азотистих сполук у ґрунті збільшується на 36-52%.

Зміна світлового режиму призводить до зміни інтенсивності фотосинтезу (Н. Л. Коссович, 1940; О. В. Давидов, 1971; Г. М. Пастернак, 1964; П. П. Ізюмський, 1966). За даними Н. Л. Коссовича (1940), збільшення інтенсивності асиміляції у смереково-листяних лісах спостерігалося вже на шостий рік після проміжної рубки. Рубки догляду прискорюють також обмін речовин. В. П. Тимофєєв (1958) підвищену інтенсивність фотосинтезу при рубках догляду пояснює великим вмістом у повітрі розрідженого деревостану вуглекислоти в результаті інтенсивнішого розкладу відпаду під впливом прогрівання ґрунту.

Умови росту насаджень поліпшуються завдяки збільшенню життєвого простору при проведенні рубок догляду. Це підтверджується даними фізіологічних досліджень Л. О. Іванова щодо оптимальної кількості дерев, при якій найефективніше використовуються сонячна енергія і поживні речовини. При сприятливих для росту насаджень умовах збільшується їх середній діаметр, що, в свою чергу, прискорює строки вирощування деревини потрібних розмірів і підвищує цінність сортиментів.

Л. А. Кайрюкштіс (1969), досліджуючи вплив рубок у листяних з смерекою насадженнях, встановив, що технічна стиглість насаджень, які формувалися рубками догляду, наступає на 10 років раніше, ніж у тих деревостанах, де ці заходи не провадилися. На думку Г. Ф. Морозова (1936), рубки догляду сприяють формуванню належного складу насаджень із стовбурами оптимальної форми, при тому достатньої товщини і в найкоротший строк.

У питанні про вплив рубок догляду на загальну продуктивність лісів погляди дослідників розходяться, і на сьогодні воно ще остаточно не з'ясоване. Г. Р. Ейтінген (1934), М. В. Колпиков (1949), В. Г. Нестєров (1951), П. В. Воропанов (1951) та інші вважають, що правильно проведені рубки догляду підвищують продуктивність лісостану. Це досягається шляхом формування належного породного складу, який дає змогу максимально використовувати потенційну здатність їх росту, сонячну енергію, поживні речовини і т. д. Інші дослідники не надають такого важливого значення рубкам догляду у підвищенні загальної продуктивності лісу. Г. П. Мотовилов (1955) зазначає, що підвищення продуктивності лісу залежить від напряму рубок догляду. Якщо ними створюється продуктивніший тип деревостану, тобто забезпечується переважання деревної породи, яка в даних умовах місцезростання дає більший приріст деревини, ніж інша порода на цих же ґрунтах, то очевидно, що в цьому разі продуктивність деревостану підвищується.

О. В. Давидов (1971) вважає, що під впливом рубок догляду продуктивність лісостану зростає лише на 5-10%. На його думку, вирішальну роль тут відіграє інтенсивність зріджування. Підвищення продуктивності лісу у вказаних межах можна досягти лише при помірному зріджуванні насаджень (при відборі до 35% запасу у повних насадженнях). При значнішій інтенсивності рубок догляду приріст деревини знижується. Аналогічної думки дотримується Л. А. Кайрюкштіс (1969). Рубки догляду помірної інтенсивності, зазначає він, підвищують загальну продуктивність смереково-листяних насаджень на 8-10%. За даними досліджень, проведених К. Б. Лосицьким (1933-1939), загальна продуктивність дубово-грабових деревостанів збільшується порівняно з ділянками без догляду на 5-16% насамперед за рахунок приросту другого ярусу.

М. Є. Ткаченко, Б. А. Шустов, А. В. Тюрін, І. М. Науменко, А. Б. Жуков, М. П. Георгієвський, М. П. Анучін, Б. Д. Жилкін, М. В. Давидов вважають, що самими лише рубками догляду помітно підвищити загальний приріст не можна. М. П. Георгієвський (1948), наприклад, зазначав, що продуктивність лісів визначається умовами місцезростання і від рубок догляду не залежить.

Щодо безпосереднього підвищення рубками догляду загальної продуктивності насаджень все ще одностайної думки немає. Проте питання про збільшення, завдяки рубкам догляду, обсягів лісокористування з одиниці площі не викликає сумнівів. Численними дослідженнями встановлено, що природний відпад з моменту виникнення деревостану і до його вирубування досягає 40-50% загальної деревної маси. Без своєчасного відбору цієї деревини вона повністю втрачається як сировина для промисловості і може бути використана місцевим населенням лише як паливо. Періодичне зріджування деревостану, яке забезпечується рубками догляду, попереджає відмирання дерев, а зрубана деревина ефективно використовується у народному господарстві. Щодо цього рубки догляду дають змогу збільшити приблизно на 40% обсяг загального лісокористування.

Позитивна роль рубок догляду полягає ще й в тому, що за їх допомогою досягається значне підвищення вітростійкості насаджень, стійкості їх проти снігових навалів, а також посилюються водоохоронно-захисні та інші корисні функції лісу.

Визначаючи загальну роль рубок догляду, Г. П. Мотовилов (1955) формулює їх завдання, які необхідно диференціювати залежно від різного народногосподарського призначення лісів. Так, у водоохоронно-захисних лісах рубки догляду спрямовані на посилення водоохоронних і захисних властивостей лісів. У лісах зелених зон рубки догляду забезпечують відповідні санітарно-гігієнічні властивості лісу і поліпшують його естетичний стан. У експлуатаційних лісах завданням рубок догляду є створення високопродуктивних насаджень із переважанням цінних порід, скорочення строків вирощування технічно стиглої деревини, поліпшення її якості тощо.

Аби правильно здійснювати систему рубок догляду протягом усього періоду росту і розвитку деревостану, необхідно визначити кінцеву мету, до якої слід прагнути в процесі цих робіт, тобто характер деревостану в період стиглості або на той час, коли він починає виявляти свої позитивні властивості.

Залежно від віку насаджень застосовують такі види рубок догляду, як освітлення, прочищування, проріджування, прохідні рубки. Окремими видами є санітарні рубки, догляд за підліском, узліссям, обрізування гілок, сучків тощо. Освітлення проводяться у молодняках до 10 років. Його основне завдання у змішаних насадженнях - забезпечити формування бажаного складу порід. Цим видом догляду підріст головних порід зберігається від заглушення другорядними породами і чагарниками, поліпшуються умови його росту. В чистих насадженнях освітлення проводиться на надмірно густих ділянках із слабим ростом і розвитком дерев.

Прочищування доцільне у молодняках віком від 11 до 20 років. Як і при освітленні, основним завданням цього виду рубок є вибір для вирощування найцінніших порід, створення умов для прискорення їх росту. Досягається це вирубуванням тих дерев і чагарників, які затримують ріст головних порід і глушать їх. У цьому віці починається формування стовбура, тому видаляються не тільки другорядні породи, а й гірші екземпляри головних порід. Крім того, при прочищуваннях починається створення форми насаджень, яке продовжується при всіх наступних видах догляду.

Залежно від біологічних особливостей деревних порід, які входять до складу молодняка, і економічних умов у лісівничій практиці застосовують кілька способів освітлення і прочищування - суцільний, смугами (коридорами) і куртинний.

Освітлення і прочищування при сучасному стані лісового фонду України мають дуже важливе значення. В лісах на молодняки припадає майже 50% вкритої лісом площі. Така їх кількість у структурі лісів зумовлює як великий обсяг цих рубок догляду, так і їх провідну роль серед інших лісогосподарських заходів. Освітлення і прочищування є визначальними у створенні цінних і продуктивних насаджень. Так, вирощування дубових насаджень без освітлення і прочищування неможливе.

В. П. Тимофєєв (1950) доводить, що гостра потреба в освітленні і прочищу-ванні відчувається у найоптимальніших умовах місцезростання, в складних насадженнях на багатих ґрунтах, де кожна фаза у розвитку дерев проходить енергійно, де на одиниці площі може розвиватися велика кількість різних видів дерев і чагарників, де між ними відбувається гостра конкуренція і боротьба за існування. У Поліссі, лісостеповій, степовій природних зонах України такими типами лісорослинних умов насамперед є свіжі та вологі діброви. Формування складу насаджень продовжується проріджуваннями. Проте мета цього виду догляду - створення ефективної форми насаджень, вибір для дальшого росту дерев з хорошою формою стовбура і рівномірне розміщення дерев на всій площі. У хвойних і твердолистяних деревостанах насіннєвого походження проріджування проводиться у віці 21-40 років, а у твердолистяних порослевих і м'яколистяних деревостанах - у віці 21-30 років.

Головне завдання, що ставиться перед прохідними рубками,— максимальне підвищення приросту дерев і прискорення технічної стиглості насаджень. Прохідні рубки проводяться після проріджування і закінчуються за один клас віку до головної рубки (за 10-20 років у хвойних і твердолистяних насадженнях насіннєвого походження і за 5-10 років - у всіх інших деревостанах). При проведенні рубок догляду в середньовікових і пристиглих деревостанах дерева вирубуються по всій площі ділянки з будь-якої частини намету (верхньої, нижньої й середньої), за так званим комбінованим методом. Вибір дерев слід проводити дуже ретельно, бо від цього залежать ріст і якість майбутніх деревостанів.

При рубках догляду розрізняють три категорії дерев: ліпші дерева, допоміжні й погані, які підлягають вирубуванню. Поділ дерев на ту чи іншу категорію здійснюється в межах окремих груп дерев. У кожній такій біогрупі залишають для дальшого вирощування ліпші дерева, як правило, головної породи, а також дерева інших порід, які мають високу цінність деревини, продуктивність і хорошу форму стовбура. Всі ці дерева по можливості повинні рівномірно розташовуватися на площі ділянки. До категорії допоміжних входять дерева, що виконують певні лісівничі функції: сприяють очищенню стовбурів ліпших дерев від сучків, виконують ґрунтозахисну роль, підвищують родючість ґрунту і т. д.; до категорії поганих (дерева, які підлягають вирубуванню) - сухостійні, відмираючі, пошкоджені грибними хворобами і шкідниками, дерева з незадовільною формою стовбурів, відсталі в рості, надмірно розвинуті, що заважають росту ліпших дерев. Дуже важливо у процесі вибору виділити насамперед ліпші дерева, а потім - погані, а не навпаки.

При визначенні черговості рубок догляду потрібно враховувати склад, вік, повноту, умови місцезростання і стан насаджень. Залежно від складу, за інших рівних умов рубки в першу чергу призначаються у змішаних насадженнях, у складі яких є сосна, дуб, ясен, бук та інші господарсько-цінні породи. Це стосується передусім змішаних молодняків, де запізнення з доглядом призводить до випадання головних порід. Серед чистих насаджень перевага в черговості рубок надається насадженням середнього віку і пристиглим. Першочерговому проведенню рубок догляду підлягають насадження з високою повнотою або з надмірною густотою; насадження найбагатших умов місцезростання та вищих бонітетів; насадження з масовим відпадом, наявністю хворих і пошкоджених дерев.

Інтенсивність зріджування насаджень при рубках догляду визначається відсотком відбору від запасу або ступенем зниження повноти чи зімкненості намету. Іноді показником інтенсивності рубок служить відсоток відбору за кількістю дерев. При відборі з насадження до 15% запасу інтенсивність зрідження називають слабкою, при відборі 16-25 - помірною, при 26-35 - сильною і понад 35% - дуже сильною.

Зріджування насаджень потрібно проводити рівномірно, але інтенсивність його може бути різною. Високопродуктивні насадження зріджують сильніше, ніж малопродуктивні. При цьому враховуються лісорослинні умови й біологічні особливості деревних порід. Зріджування насаджень до повноти менше 0,7, як правило, не допускається, за винятком змішаних молодняків, де більша інтенсивність рубок іноді сприяє поліпшенню росту головної породи. Інтенсивність зріджування у змішаних насадженнях має бути вищою, ніж у чистих, а в насадженнях природного походження - більшою, ніж у культурах того ж віку й складу.

Окремо необхідно виділити санітарні рубки як особливий вид догляду за насадженнями. Санітарні рубки, відповідно до правил санітарного мінімуму, проводяться в усіх вікових категоріях лісів, незалежно від їх породного складу, повноти й розміщення з метою оздоровлення насаджень і підвищення їх біологічної стійкості. Завдання цих рубок - видалення хворих і пошкоджених дерев.

Особливим видом рубок догляду за лісом є догляд за підліском, обрізування гілок та сучків. Як відомо, підлісок має велике значення для захисту ґрунту від ерозії, поліпшення його родючості, а також формування молодняків. Усе це слід враховувати при догляді за ним. Догляд за підліском має здійснюватися у молодняках з метою його омолодження, посилення плодоносіння, надання йому відповідної форми та розміщення. Обрізування гілок та сучків сприяє підвищенню якості насаджень, поліпшенню їх санітарного стану. Практичні способи рубок догляду мають відповідати специфіці насаджень і напрямку господарства в них.

Рубки догляду в соснових насадженнях. Сосна - світлолюбна порода. У мішаних молодняках вона швидко заглушується деревами листяних порід та чагарниками. Тому в насадженнях з переважанням сосни рубками догляду відбираються, як правило, дуже розвинуті дерева з найосвітленішою частиною верхнього намету. Листяні породи рекомендується переводити у нижню частину намету; зі збільшенням віку насаджень їх домішку слід зменшувати. У чистих соснових молодняках штучного і природного походження освітлення необхідно проводити тільки в дуже густих насадженнях (з метою попередження масового відпаду при природному зрідженні, вибору для дальшого вирощування найперспективніших дерев, їх рівномірного розміщення на площі та створення інших сприятливих умов для росту). При освітленнях і прочищуваннях в чистих соснових молодняках, особливо у бідних лісорослинних умовах, необхідно залишати значну частину листяних порід і чагарників; вони підвищують біологічну стійкість соснових насаджень, родючість ґрунту, поліпшують санітарний і протипожежний стан, сприяють правильному формуванню стовбурів сосни.

Прочищування призначаються у високоповнотних, чистих і змішаних соснових насадженнях. Домішки листяних порід (дуба, берези, кленів, граба тощо), за винятком дерев, що дуже розрослися і пригнічують сосну, потрібно зберігати. При цьому їх частка в загальному складі намету не повинна перевищувати 30%. Чагарники, що заважають росту головної породи, підлягають вирубуванню; в інших випадках вони залишаються, але в міру необхідності омолоджені.

При освітленнях і прочищуваннях у соснових молодняках вирубуються дерева й чагарники, що перешкоджають нормальному росту і розвитку головних та господарсько-цінних порід (насамперед листяні породи, які затіняють сосну, хворі, пошкоджені дерева різноманітних порід, а також з відставанням в рості тощо).

При проріджуваннях вирубують дерева з верхньої частини намету, дерева другого ярусу, що відстали в рості. Як домішку зберігають необхідні для формування другого ярусу дерева листяних порід, за винятком осики. У насадженнях сосни, пошкоджених кореневою губкою, вирубування листяних порід, як правило, не проводиться, за винятком зрідження перегущених куртин із великою кількістю дерев порослевого походження. Повторні рубки, залежно від умов росту, наявності дерев другорядних порід і їх біологічних особливостей, доцільно проводити через 5-8 років.

Прохідними рубками в сосняках забезпечується догляд за приростом і формою стовбурів. Домішка листяних порід верхньої частини намету, за винятком дуба, зменшується. Листяні породи, що ростуть під наметом сосни, як правило, зберігаються. Строк повторності рубок становить 10-15 років.

Особливості рубок догляду в смерекових лісах. Смерекові деревостани в лісах України поширені в основному в гірській зоні Карпат (95,4%). Специфіка рубок догляду тут полягає в тому, що інтенсивність освітлень і прочищувань, як правило, дуже висока (залежно від конкретних умов), проріджувань - середня, а прохідних рубок - слаба. У перші роки життя смереку найкраще вирощувати в суміші з іншими породами і під їх захистом.

У молодняках вологих смеречин та сусмеречин трапляються в домішці такі породи, як ялиця, бук, явір і ясен, а тому при рубках догляду необхідно забезпечити формування змішаних за складом лісостанів, які мають високу вітростійкість та продуктивність, добре виконують водоохоронно-ґрунтозахисні функції.

Значні площі в Карпатах на щебінчастих ґрунтах представлені смереково-березовими молодняками. Смерека тут росте під наметом берези. При прочищуваннях час тину берези та інших другорядних порід потрібно вирубувати, а ту частину дерев, які не заважають росту смереки, слід залишати для поліпшення ґрунтових умов і вітростійкості. Деякі лісівники рекомендують у смеречниках Карпат проводити рубки догляду низовим способом з одночасним вирубуванням дерев верхнього ярусу, пошкоджених хворобами, а також із стовбурами низької якості. Дослідження М. Віскота (1956) свідчать про доцільність проведення в смеречниках інтенсивних рубок догляду за верховим методом.

О. В. Давидов (1940) вважав, що інтенсивне розрідження погіршує форму стовбурів смереки, а Е. Герхардт (1925) доводив доцільність проведення інтенсивних рубок догляду, тому що вони сприяють зменшенню віку рубки. За даними О. І. Пітікіна (1968), поточний приріст смеречин в Карпатах досягає найбільших значень при повноті 0,8.

Дослідження П. Флюрі (1903), А. Шифеля (1910), Л. Боданецького (1926) переконують, що у смерекових молодняках слід проводити інтенсивне проріджування для прискорення росту дерев; у середньовікових насадженнях - догляд за формою стовбурів, зменшуючи інтенсивність рубок. Ми вважаємо, що рубки догляду в смеречниках Карпат мають свої особливості. У зв'язку з цим визначення методу, який сприяв би формуванню біологічно стійких насаджень, вимагає додаткових досліджень. Проте існуючі матеріали і спостереження дозволяють сформулювати попередні рекомендації: для збільшення приросту і формування вітростійких насаджень із розвинутою кореневою системою рубки догляду в молодняках необхідно проводити головним чином верховим методом підвищеної інтенсивності, освітлення - через 3-5 років після головних рубок, зберігаючи домішку цінних листяних порід; повторність їх через 3-4 роки. Зімкненість верхнього намету насаджень має досягати 0,6. Характер і режим прочищувань необхідно наблизити до освітлення. Проріджування доцільно проводити середньої інтенсивності (15-25% за масою) комбінованим або низовим методом, а прохідні рубки мають бути слабкої інтенсивності. Зімкненість намету не повинна бути нижчою 0,8-0,7. На вітроударних ділянках прохідні рубки проводити не доцільно.

Інтенсивність і метод рубок догляду залежать від конкретних умов ділянки (крутизни й експозиції схилу, типу лісу тощо). На схилах крутизною 25° і вище інтенсивність рубок догляду, як правило, знижується на 5-10%, а прохідні рубки на таких ділянках взагалі недоцільні. При прохідних рубках тут пошкоджується до 60% дерев.

У смеречниках, які ростуть на кам'янистих ґрунтах, рубки догляду передбачають санітарні цілі. Вирубуванню тут повинні підлягати тільки сухостійні та засихаючі дерева. У смерекових культурах, створених у буковому поясі Карпат при значній кількості підросту бука, рубки догляду спрямовані на вирощування змішаних смереково-букових насаджень. Надалі тут слід відновити корінний тип букових насаджень за участю клена, явора, ільма гірського, ялиці, смереки.

Рубки догляду в дубових насадженнях. Методи та режим рубок догляду, спрямованих на вирощування змішаних, складних за формою і високопродуктивних дубових насаджень, зумовлюються біологічними особливостями дуба, породним складом деревостану, його віком, походженням і лісорослинними умовами. Дуб - світлолюбна порода. У перші 3-4 роки він невимогливий до світла, добре росте при боковому затіненні (але не переносить верхового), має властивість кущення і дає водяні пагони при сильному освітленні або надмірному затіненні, вимагає родючого ґрунту, утворює змішані й складні деревостани. У типових для дуба лісорослинних умовах до складу насаджень входить багато деревних порід і чагарників. Чисті дубові насадження трапляються відносно рідко, переважно у бідних умовах місцезростання.

Внаслідок повільного росту в перші роки життя дуб легко заглушується іншими деревними породами й чагарниками і при несвоєчасному й недбалому догляді майже повністю випадає з насадження. Особливо пригнічується дуб без догляду в багатих лісорослинних умовах (вологих і свіжих дібровах), де його швидко переростають такі породи, як клен, граб, липа, осика, ільмові, а також поросль чагарників. Тому перша і найважливіша умова вирощування дубових насаджень - раннє втручання з рубками в життя молодняка і часте їх проведення. Це стосується насамперед дубових культур, створених садінням сіянців або посівом жолудів на свіжих нерозкорчованих лісосіках з використанням природного поновлення супутніх порід і чагарників, які вже на кінець третього року, а в кращих умовах місцезростання - навіть на другому році починають змикатись, і дуб із ясенем потрапляють під їх намет. Тому освітлення дуба слід починати з моменту зімкнення крон. Повторність освітлень теж залежить від умов місцезростання і складу молодняків. У кращих лісорослинних умовах освітлення потрібно проводити частіше - через 2-3 роки, а в гірших - рідше, через 3-5 років (В. П. Тимофєєв, 1950). Особливість освітлень у дубових молодняках полягає у вирубуванні дерев і чагарників, які затіняють дуб зверху. При цьому залишається так званий підгін для затінення стовбурів дуба з боків і захисту його від високої та низької температури. Затінення дуба прискорює його ріст і сприяє очищенню стовбура від сучків.

Інтенсивність освітлень залежить від ступеня пригнічення дуба. Освітлення слабкої інтенсивності потребує дуже частого повторення, що не завжди можливо. Тому застосовується освітлення високої інтенсивності, коли вирубується 50% і більше наявного запасу молодняків. У лісівництві є кілька методів освітлення дуба: суцільний, коли відбір призначених в рубку дерев проводиться по всій площі молодняка, і частковий, коли ці дерева вирубуються смугами (коридорами або гніздами). Суцільний метод у лісівничому відношенні найефективніший, але й трудомісткий. Цей метод, незважаючи на значніші затрати праці й коштів, порівняно з частковим, дуже поширений і становить основу догляду в молодняках у районах із високим рівнем інтенсифікації лісового господарства. Коридорний метод, запропонований ще в кінці минулого століття лісничим А. П. Молчановим, а також гніздовий, за яким догляд проводиться у молодняках з поодиноким або груповим розташуванням дуба та ясена, застосовуються рідше. У чистих дубових молодняках освітлення й прочищування проводяться тільки при надмірній густоті. При цих заходах вибираються пошкоджені, відсталі в рості, а також великі, з дуже розвинутою кроною дерева, які пригнічують основний намет насаджень. У чистих молодняках не слід допускати значного зрідження.

При формуванні складу дубових насаджень велику увагу необхідно приділяти супутникам дуба. Добре виражений другий ярус є обов'язковою умовою успішного росту дуба. Вирощування змішаних дубових насаджень сприяє підвищенню продуктивності і дозволяє одержати великомірний дуб у коротші, ніж при чистому складі, строки. Змішані насадження не тільки сприяють повнішому й ефективнішому використанню умов середовища, а й посилюють водоохоронно-захисну та інші корисні функції. Тому в насадженнях, і особливо у молодняках з великою кількістю дуба, рубками догляду необхідно регулювати породний склад шляхом переважного відбору дуба і збереження достатньої кількості супутніх порід.

Починати догляд за другим ярусом треба вже в кінці прочищувань і на початку проріджувань. Бажаними породами у другому ярусі є липа, клен гостролистий і польовий, граб, ільм, берест, в'яз тощо. У змішаних дубових насадженнях необхідно передбачити домішку ясена і бука як головних порід першого ярусу. Це насамперед стосується дібров Лісостепу і передгірних районів Карпат. За даними досліджень А. Г. Солдатова (1961), дубові насадження у Чорному лісі найвищу продуктивність мають при складі 7ДЗЯ та 8Д2Я, тобто з домішкою ясена в першому ярусі 20-30%. У першому ярусі дубових насаджень бажано мати також невелику (до 10%) домішку клена гостролистого.

Проведенням проріджування продовжується догляд за складом і формою насаджень. Для формування першого ярусу залишають прямостовбурні дерева з інтенсивним ростом, розвинутою кроною і добрим очищенням від сучків. Одночасно створюються сприятливі умови для розвитку другого ярусу з підгонних деревних порід і проводиться омолодження підліску. Прорідженням створюються умови для переведення дубових поросляків у змішані порослево-насіннєві деревостани. Однак цей вид рубок у даних насадженнях потрібно проводити обережно, не допускаючи розімкненості намету, що зумовлює розростання гілля і зниження якості стовбура.

При прохідних рубках увагу слід зосередити на одержанні приросту кращих дерев верхнього намету деревостану. Водночас при проведенні перших заходів прохідних рубок потрібно прагнути до створення оптимально необхідної повноти другого ярусу (допускаючи в ньому вирубування лише сухостійних і пошкоджених дерев).

Особливості рубок догляду в букових лісах. Для нормального росту й розвитку букових насаджень необхідно створити відповідні умови світлового режиму, який досягається при повноті 0,8-0,9. При проведенні рубок догляду доцільно витримати оптимальну кількість дерев на одиниці площі й певну відстань між ними. За даними П. І. Молоткова (1966), у свіжих і вологих бучинах у віці до 10 років кількість дерев бука повинна становити 30-50 тис. штук на 1 га, до 20 років - 9-20 тис, а до 40 років - 2,5-3,5 тис. на 1 га; кількість дерев у віці 80 років - не більше 0,5-0,9 тис. штук на 1 га. Відстань між деревами при освітленні має становити 0,4-0,6 м, прочищуваннях - 0,7-1,0 м, проріджуваннях - 1,7-2,0 м. На схилах крутизною понад 25-30° кількість дерев на 1 га слід збільшити на 10-15% порівняно з пологими схилами (це посилює захисну роль насаджень).

У букових молодняках, що виникли після суцільнолісосічних рубок, освітлення слід проводити на 2-3-й рік після головної рубки. При цьому потрібно вилучати в основному великомірні екземпляри, пошкоджені під час лісосічних робіт, та сухостійні. Зімкнення намету після освітлення знижується до 0,8-0,7; інтенсивність вирубування повинна становити 20-35% загальної маси; повторність рубок - 2-3 роки. При прочищуваннях інтенсивність рубок (за масою) допускається 20-30%; зімкненість знижується до 0,8, повторність прочищувань 3-5 років.

У перегущених молодняках бука, де не провадились освітлення, переважна частина дерев витягується і втрачає стійкість. У цьому випадку доцільно обмежитися проведенням слабких прочищувань комбінованим способом з інтенсивністю 10-15% запасу. При дальшому догляді інтенсивність рубок поступово збільшується. В запущених молодняках, у першому ярусі яких є великомірні осика, береза, вільха, граб, а в другому - відсталий у рості бук, можливі рубки догляду високої інтенсивності, передусім за рахунок першого ярусу. Вирубування тут повинно становити 30-50% загальної маси деревостану. Проріджування проводяться комбінованим методом інтенсивністю 15-25%; зімкненість насаджень знижується до 0,8; повторність рубок 7-10 років.

Прохідні рубки характеризуються підвищеною інтенсивністю - за рахунок вирубування підлеглої частини деревостану. З метою створення оптимальних умов для природного відновлення бука допускається зімкненість 0,7. Повторність рубок 10-15 років. При всіх видах рубок у букових деревостанах слід зберігати домішку дуба, явора, ясена, ільма, черешні. На особливу увагу заслуговують рубки догляду в змішаних дубово-букових лісостанах. У молодняках свіжої й вологої букової діброви, а також дубово-буковій бучині (Б2, Б3) дуб до 20 років дещо відстає у рості від бука. Тому для збереження дуба в складі насаджень необхідно своєчасно проводити освітлення. Запізнення з освітленнями у дубово-букових лісах призводить до заміни цих насаджень чистими бучинами.

Освітлення у дубово-букових молодняках залежить від їх густоти, стану насіннєвого дуба і має проводитися на 2-5-й рік після суцільної рубки верховим методом з вирубуванням великих низькоякісних екземплярів граба, берези, осики. Домішку береки, черешні, ільма гірського, клена гостролистого, явора і липи слід зберігати. Інтенсивність освітлень - 20-40% за масою; зниження зімкненості намету допускається до 0,7; повторність освітлень - через 3-4 роки.

Прочищування, як правило, проводяться комбінованим методом (але основна маса дерев вирубується за верховим методом). Інтенсивність вирубування середня - 20-30% за масою; зімкненість знижується до 0,7; повторність прочищувань - через 4-5 років. У перегущених молодняках, де освітлення не проводилося, прочищування доцільно призначати слабкої інтенсивності (10-15% загального запасу, з повторною рубкою через 2-3 роки). При проріджуваннях, разом з доглядом за складом і формою стовбурів, слід приділяти увагу формуванню підлеглого ярусу. Інтенсивність проріджувань середня, зімкненість намета знижується до 0,7-0,8, повторність - через 5-10 років.

Прохідні рубки проводяться комбінованим методом середньої інтенсивності; зімкненість верхнього ярусу - 0,7, а підлеглого - 0,3; повторність прохідних рубок - через 10-15 років. При останній прохідній рубці вибирається весь підлеглий ярус і частково розріджується верхній намет, що сприяє природному відновленню головних порід.

Рубки догляду в насадженнях м'яколистяних порід. Серед групи м'яколистяних порід у лісах України найпоширенішими є деревостани з переважанням берези, вільхи і осики.

Березняки утворилися здебільшого внаслідок заміни корінних насаджень із хвойних і твердолистяних порід. У складі таких деревостанів завжди трапляється домішка сосни, смереки, дуба, липи та інших листяних порід. Домішка до берези цих порід дуже бажана. Зважаючи на те, що найвищу продуктивність мають змішані й складні березові деревостани, основним завданням рубок догляду повинно бути формування їх змішаного складу за участю корінних для даних лісорослинних умов порід. Певні особливості відбору при рубках у березняках визначаються насіннєвим чи порослевим походженням дерев. При цьому перевагу слід віддавати насіннєвій березі. Одне з основних завдань рубок догляду - забезпечення рівномірного розміщення дерев на площі з метою створення для них сприятливих умов щодо використання світла, вологи й поживних речовин. Залежно від породного складу березових молодняків інтенсивність їх освітлень і прочищень різко коливається. Найчастіше застосовуються помірні рубки з відбором до 25% запасу у змішаних і до 15% - у чистих березняках.

А. І. Асосков рекомендує при вирощуванні берези на високосортний фанерний кряж і пиловник до 30-40-річного віку застосовувати слабку або помірну інтенсивність рубок догляду, а в подальшому проводити сильне низове зрідження з вирубуванням до 30-35% запасу при повноті 0,9-1,0. Перехід від слабких зріджень до сильних у чистих березняках має бути поступовий (щоб запобігти розвитку водяних пагонів).

Чорновільхові деревостани в умовах природного росту відзначаються високою повнотою і значною кількістю відпаду. В порослевих вільшняках дерева ростуть гніздами, в яких налічується до 5-8 і більше стовбурів. Надмірна густота спостерігається і в насадженнях насіннєвого походження. Дерева в таких високоповнотних деревостанах, як правило, дуже витягнуті, з деформованими стовбурами і стисненими кронами.

За даними досліджень М. В. Давидова (1960), внаслідок високої енергії росту рубки догляду у вільхових молодняках порослевого і насіннєвого походження слід починати з 7-річного віку і повторювати через 3-5 років. Інтенсивність рубок тут помірна (при кожному заході вибирається до 15% наявного запасу), а повнота знижується до 0,8. Через 3-5 років після рубки вільхові молодняки знову відновлюють попередню повноту (0,9-1,0). При проріджуваннях і прохідних рубках у середньовікових і пристиглих насадженнях інтенсивність рубки посилюється, а строк повторності збільшується до 5 років. Оптимальною повнотою після проведення цих рубок вважають 0,7, а перед рубкою - 0,8-0,9. Такий режим рубок слід застосовувати лише щодо насаджень, у яких рубки догляду проводяться регулярно. У випадку, коли у минулому догляду не було і насадження формувалося в умовах високої повноти (1,0), М. В. Давидов (1960) рекомендує підвищити інтенсивність рубок: для молодняків - на 20-25%, а для середньовікових і пристиглих насаджень - на 10-15%.

Рубками вибираються сухостійні, відмираючі й пошкоджені дерева, екземпляри з неправильною формою стовбура і крони, а також ті, що заважають розвитку кращих дерев. Насіннєві дерева лишаються. Для подальшого росту слід залишати також цінні твердолистяні породи (ясен, дуб), домішка яких дуже корисна у лісівничому і господарському відношенні.

Осика - швидкоросла порода. Вирощувати потрібно здорові, не пошкоджені серцевинним гниттям, чисті або з невеликою домішкою інших порід молодняки, що займають дреновані, відносно багаті ґрунти. Густі осичники, як і вільшаники, належать до групи молодняків, які потребують невідкладного проведення освітлень і прочищувань. У таких насадженнях до 10-річного віку ведеться освітлення з рівномірним зріджуванням за рахунок дерев, що відстали в рості та дуже розрослися в крону. Освітлення і прочищення поліпшують санітарний стан деревостанів. Завдяки їм зменшується кількість дерев, уражених гнилизною. Завданням рубок догляду в осикових молодняках є оздоровлення їх і переведення чистих насаджень у змішані й складні за участю смереки, дуба, липи, берези, ліщини (В. П. Тимофєєв, 1950). У змішаних із смерекою осичниках проводять слабке зріджування осики, а за наявності у складі дуба - сильне (за рахунок осики, що його заглушає).

При прочищуваннях у густих осичниках проводять 1-2 рівномірних проріджування, у змішаних - 2-3. При цьому вирубуються дерева, що заважають розвитку домішки цінних порід. При проріджуваннях у чистих насадженнях проводять догляд за кращими деревами осики, а у змішаних - також і за деревами цінніших порід.

При догляді в осичниках слід вирубувати дерева з плодовими тілами гриба, механічними пораненнями, морозобоїнами та іншими пошкодженнями стовбура і гілля, через які можуть проникнути спори гриба і викликати серцевинне гниття. Крім того, в осичниках, як і в інших насадженнях, вирубуються дерева, що відстали в рості, з незадовільною формою стовбура тощо. Завдання прохідних рубок - створити оптимальні умови для посилення світлового приросту кращих дерев осики та інших порід: збільшити кількість світла, тепла, підвищити інтенсивність розкладу грубої підстилки. Одночасно з приростом по діаметру пригнічується розвиток грибкових захворювань.

Особливості рубок догляду в гірських лісах. У гірських умовах при догляді за лісом необхідно дотримуватися певних вимог. Починати догляд треба лише тоді, коли вже назріла необхідність. Проводити його слід дуже обережно, особливо на вітроударних експозиціях, де виникають вітровали. Тому гостра потреба в деревині не повинна бути причиною інтенсифікації рубок догляду, бо такі рубки призведуть до нищівної дії вітровалів та розвитку ерозійних процесів у горах. Зважаючи на особливо важливу захисну роль гірських лісів, необхідно запобігати їх надмірному зрідженню при проведенні рубок догляду. Зрідження насаджень можна проводити не більше як на 0,1 повноти, за винятком карпатських смерекових молодняків, де більша інтенсивність рубки сприяє росту вітростійких насаджень. Повторні рубки догляду залежать від лісорослинних умов та стану насаджень.

Характер та інтенсивність рубок догляду не можуть бути однаковими в усіх категоріях лісів. Вони залежать від ґрунтових умов, експозиції тощо. Наприклад, на ґрунтозахисних ділянках і осипах для запобігання ерозії ґрунтів не слід вирубувати під лісок, а на щебенюватих ґрунтах південних експозицій окремі дерева можна вирубувати лише після повного їх відмирання; у приполонинних захисних смугах необхідно проводити лише санітарні рубки; у заборонених водоохоронних зонах здійснюється весь комплекс рубок догляду, за винятком зсувів, обвалів та осипів. Захисні ліси різних категорій першої групи в специфічних гірських умовах з повнотами нижче 0,9 взагалі не варто призначати для рубок догляду. Інтенсивність рубок догляду в гірських лісах зумовлюється основним призначенням насаджень, характером їхньої захисної ролі. У зв'язку з цим в умовах суворого захисного режиму можливе застосування малоінтенсивних рубок, за якими вибирається не більше 5-9% запасу, і тільки в лісах з умовною захисністю (заборонно-водоохоронні смуги) при рубках догляду можна вирубувати 10-15% маси.