Родина тисових — одна з найстаріших серед класу хвойних. Вона дійшла до нас із юрського періоду мезозойської ери і її вік становить 180 мільйонів років. Тис, який ще називають негний-деревом, використовувався людиною вже у кам'яній добі. Про це свідчать стародавні луки та кам'яні сокири з тисовими рукоятками, скульптурні пам'ятки з цього дерева, домовини єгипетських фараонів та інші знахідки.

Родина тисових вимирає. Зараз є лише вісім видів тису: в Європі і в північній Африці — один, у Східній Азії — три і Північній Америці — чотири. Тому у всіх країнах цей релікт пильно охороняється. В Україні (в Карпатах і Криму) — один: тис ягідний.

Росте тис дуже повільно, а живе дві-три тисячі років. У недалекому минулому в лісах Карпат тис зустрічався частіше. Ще у XVIII сторіччі селяни платили феодалам данину деревом тису. Його деревина дуже міцна. Тисовими кілочками прибивали дранку на дахах будинків. І саме тому його по-хижацькому винищували. Тепер тільки назви сіл Тисмениця, Тисів Івано-Франківської, Тисовець Чернівецької, Тисолове Закарпатської області свідчать про колишні межі поширення тису.

Найбільший масив тису ягідного зберігся біля села Печеніжин, в урочищі Княж-Двір, на правому березі річки Прут, біля Коломиї. Росте він серед букових і ялицево-букових лісів. Його висота досягає 10—12 метрів. Окремі дерева зустрічаються й в інших місцях, здебільшого на ґрунтах, багатих кальцієм.