У державному лісовому фонді України насадження з переважанням дуба займають сьогодні 1689,2 тис. га, або 27,6% покритої лісом площі. Дубові ліси рівнинної частини країни - це переважно штучно створені насадження. Незважаючи на те, що у другій половині XIX ст. були досягнуті певні успіхи щодо природного відновлення дібров (А. П. Молчанов, А. І. Успенський, В. М. Штурм), до початку XX ст. вважалося неможливим розраховувати на природне насіннєве відновлення дуба при суцільних рубках. Застосування поступових або групово-вибіркових рубок із практичних міркувань вважалося недоцільним.

Г. А. Корнаковський обґрунтував можливість насіннєвого природного відновлення дібров при суцільних рубках за рахунок самосіву дуба та ясена, які завжди є під наметом стиглих лісостанів. Цей самосів після суцільної рубки швидко виправляється і при відповідному догляді створює хороші насіннєві молодники з дуба та ясена. Висновки Г. А. Корнаковського підтверджені дослідженнями А. А. Хитрова, Г. М. Морозова, А. Б. Жукова, П. С. Погребняка, В. Е. Шмідта, С. С. П'ятницького. За даними В. Е. Шмідта (1927), самосів дуба під наметом лісу характеризується хорошим розвитком і стійкістю. Дослідники відзначають достатню кількість самосіву дуба під наметом і одночасно поганий стан відновлення дуба на лісосіках суцільної рубки. А. Б. Жуков вважає, що в лісах України можна розраховувати на природне відновлення дібров у Західному і Центральному Поліссі, Лівобережному Лісостепу у свіжих і вологих дібровах. В інших регіонах України (Байрачний Степ та ін.) розраховувати на природне відновлення як основу лісогосподарських заходів не можна. Проте насіннєве відновлення дуба, де воно є, треба використовувати повною мірою.

Широке застосування суцільних рубок без обліку і збереження самосіву дуба під наметом лісу сприяло тому, що сьогодні на значних територіях країни переважають штучно створені дубові лісостани. Є непоодинокі випадки, коли створюють лісові культури на ділянках із хорошим природним відновленням. Дослідження природного насіннєвого відновлення в дубових лісах рівнинної частини України, проведені у 70-х роках, показали що самосів і підріст дуба під наметом лісостанів з'являються у значній кількості зразу після насіннєвого року (М. В. Чернявський, Л. І. Копій, В. Д. Бондаренко, А. О. Тшук, В. А. Ігнатенко та ін.) Граничний його вік під наметом зімкнутих дубових насаджень - 9 років; через 2-3 роки підріст дуба поступово перетворюється в торчки.

За даними М. В. Чернявського (1988), кількість підросту дуба в усіх типах дубових лісів Полісся коливається в межах 3,8-17,3 тис. штук на 1 га, на західному Поділлі - від 24,2 до 61,5 в Лісостепу - від 0,7 до 186 тис. штук на 1 га. На Поліссі дуб найкраще відновлюється насіннєвим шляхом у вологій грабовій діброві, свіжій грабово-сосновій судіброві, а в Лісостепу — в свіжій і вологій грабовій судіброві, свіжій ясенево-липовій діброві. Велика кількість самосіву і підросту дуба спостерігається на другий — третій рік після врожайних літ як під наметом лісу, так і на зрубах (до 100 тис. штук на 1 га). Конкурентом дуба в його лісовідновних процесах є граб (лише в південних районах Лісостепу в сухих грабових дібровах граб відновлюється незадовільно).

Дослідження Л. І. Копія і В. Д. Бондаренка (1987), проведені в дібровах Західного Лісостепу, свідчать, що основним чинником, який зумовлює ефективність лісовідновних процесів дуба черешчатого, є інтенсивність освітленості. Остання впливає на вологість і температуру повітря, ґрунтів регіону, поліпшує або погіршує розвиток трав'яного покриву. Велике значення для самосіву під наметом лісу мають також вертикальна структура материнського деревостану, наявність підліску і підросту, товщина лісової підстилки, вологість верхнього шару ґрунту.

У роки рясного плодоношення максимальна кількість самосіву дуба черешчатого з'являється в стиглих насадженнях з повнотою 0,5-0,7, а також у деревостанах, де мало місце сприяння природному лісовідновленню. Так, в умовах вологої грабової діброви Нестерівського держлісгоспу при повноті деревостану 0,7 (склад 9Д 1Гр) у 1983 р. з'явилося близько 200 тис. штук на 1 га сходів дуба. Після проведення в 1984 р. головної рубки у зимовий період по глибокому сніговому покриву збереглося близько 50% самосіву підросту, який у наступні роки відзначався такими показниками річного приросту по висоті: 1984 р. -25,9 см; 1985 р. -28, 1986 р. -27,1; 1987 -28,3 см. Значна кількість самосіву і підросту дуба спостерігалась також у середньо-повнотних дібровах Львівського, Стрийського, Бережанського, Летичівського, Кам'янець-Подільського держлісгоспів.

Природне відновлення дуба під наметом лісу лише певною мірою може забезпечити відновлення його на суцільних лісосіках. Ефективність лісовідновних процесів після рубки лісостану залежить не тільки від кількості і стану підросту дуба, що сформувався під наметом лісу, а й від умов середовища на суцільній лісосіці. Виживання, стійкість і ріст молодих екземплярів дуба на зрубі визначаються взаємодією дуба з іншими деревними породами, трав'янистою рослинністю та підлісковими породами. Самосів дуба, що з'являється на свіжому зрубі після рубки лісостану, росте і розвивається краще, ніж лісові культури і самосів та підріст, що сформувалися під материнським наметом. Значний відпад (до 20%,) сіянців дуба спостерігається взимку внаслідок під сушення верхнього шару ґрунту. Поросль м'яколистяних порід і граба є конкурентами дуба в перші роки життя. Тому цю поросль потрібно періодично зріджувати.

Слід зауважити, що дуб - одна з найцінніших і найдовговічніших деревних порід. У відповідних лісорослинних умовах він формує високопродуктивні лісостани і забезпечує народне господарство цінною деревиною. Дубові насадження відіграють також важливу водоохоронну і протиерозійну роль. Дуб займає перше місце серед деревних порід, які використовуються у полезахисному лісорозведенні. Надзвичайно важливий вплив дубових лісостанів на водний режим степових, лісостепових і особливо гірських районів.

Дубові ліси Карпат займають площу понад 100 тис. га і виконують важливі гідрологічні і санітарно-гігієнічні функції. Вони розташовані переважно в передгірній і нижній гірській частинах на висоті до 500-600 м н. р. м. Головна порода передгірних і нижніх гірських дібров - дуб скельний (Quercus petraea Liebl.). У рівнинних дібровах ростуть дуб звичайний (черешчатий), долинний — (Q. robur L.), який утворює на алювіальних ґрунтах чисті, переважно вологі та сирі діброви. На схилах гір дуб звичайний займає тільки нижню передгірну смугу, місцями він входить у бучини до висоти 150-250 м надр. м. У рівнинних умовах Прикарпаття трапляються високопродуктивні ялицево-дубові асоціації.

За даними А. Златніка (1936), у минулому діброви Закарпатської області широко покривали низину під Ужгородом, де тепер переважно поля і пасовиська.

Дубові ліси Закарпатської області займають 27 тис. га (у 1888 р. їх площа становила 90,3 тис. га). У зоні суцільного поширення бука в Закарпатській області є такі села і урочища, як Дібровський потік, Діброва, Дубки, Дубове та ін., що підтверджує заміну дуба буком. У м'якому з великою кількістю опадів кліматі Карпат оптимальні умови для росту бука. Тут він рясно плодоносить, а тому може витісняти в середній висотній частині гір дуб та інші лісо утворюючі породи. Витіснення дуба в передгірній частині Карпат зумовлено великою кількістю букового підросту (С. М. Стойко, 1956). Щоб змішані дубово-букові культури успішно росли, необхідно забезпечити рівне співвідношення цих порід в стадії молодняку, особливо - жердняку. На бідних кам'янистих ґрунтах бук європейський не створює для гірського дуба такої небезпеки, як у свіжих букових дібровах і судібровах. Навіть коли природне відновлення дуба і бука в D₂ і С₂ кількісно однакове, але буковий підріст старшого віку, то це є причиною того, що дуб витісняється буком ще в стадії молодняку (С. М. Стойко, 1956).

У нижньому гірському поясі Карпат (до 400-500 м) провідну роль у процесах заміни дубових лісів буковими відіграли вибіркові рубки дуба та інших цінних порід. При своєчасному проведенні рубок догляду, що регулюють склад насаджень, можна створити на значних площах південних схилів Карпат високопродуктивні дубово-букові культури за участю такої цінної породи, як дуб гірський. Бук позитивно впливає на формування стовбурів дуба та інших деревних порід, а також підвищує родючість ґрунту.

Тільки в бучинах формуються рівні, безгілкові та повнодеревні стовбури дуба, ясена, ільма, граба, клена. Ріст і розвиток карпатських та прикарпатських дібров, взаємодію дуба і бука в насадженнях, а також їх відновлення в зв'язку з рубками вивчали Ю. Д. Третяк (1954), С. М. Стойко (1956), С. В. Шевченко (1954), П. І. Молотков (1958), М. В. Чернявський, В. Д. Бондаренко, Л. І. Копій (1987).

Ми досліджували природне відновлення в рівнинних дібровах у Берегівському лісництві Мукачівського лісокомбінату в урочищах "Атак" і "Рафайлово", в передгірних і гірських дібровах Ужгородського та Мукачівського держлісгоспів. Кілька пробних площ було закладено в колишньому Чернівецькому лісокомбінаті в Валя-Кузьминському лісництві.

За даними наших спостережень, у свіжих, вологих та сирих дібровах і судібровах під наметом середньоповнотних насаджень при відсутності задерніння є багато самосіву дуба та його супутників. В умовах свіжих дібров та судібров самосів дуба приурочений переважно до рівних місць та мікропонижень, а у вологих і сирих — до мікропідвищєнь. Дані про кількість природного лісовідновлення під наметом дубових і дубово-букових насаджень.

Лісовідновні процеси дуба під наметом насаджень проходять добре і задовільно. Найбільша кількість самосіву і підросту дуба спостерігається при середніх повнотах насаджень, у складі яких бук приймає незначну участь. На схилах південної експозиції крутизною 30° і більше, на неглибоких, кам'янистих ґрунтах дуб скельний знаходить для свого росту сприятливіші умови, ніж бук, тому у відновленні переважає самосів дуба. Бук у таких умовах поліпшує ріст дуба. Його відпад багатий зольними елементами, що збагачують ґрунт органічними речовинами.

На пробних площах (1, 5,7), де у насадженнях переважає бук, останній є сильним конкурентом дуба. Тут буковий підріст пригнічує самосів дуба. Навіть коли самосів і підріст бука за кількістю рослин не перевищують дубового підросту, він представлений старішими екземплярами бука, які, швидко зімкнувшись, заглушують дуб. Таке явище мало місце у Валя-Кузьминському лісництві в кв. 76 (проба 7), де після проведення другого заходу поступової рубки було створено добрі умови для букового підросту, під зімкнутим наметом якого загинуло більше половини самосіву і підросту дуба.

Під наметом високоповнотних насаджень (1,0-0,9) самосів дуба з'являється у значній кількості, але після 3-4 років він перетворюється в торчки і майже повністю гине. З метою сприяння природному відновленню дуба необхідно в бучино-дібровах при прохідних рубках вилучити окремі стадійно старі екземпляри бука і граба, які перешкоджають росту самосіву і підросту головної породи.

Добрі наслідки в бучино-дібровах дають поступові рубки в два-три заходи залежно від повноти насаджень. Насіннєву рубку при цьому слід провадити в урожайні роки дуба. Крім того, перед опаданням жолудів і горішків бука на схилах необхідно розпушувати підстилку і частково ґрунт, що поліпшує умови для проростання та укріплення в ґрунті жолудів і горішків. За даними Ю. Д. Третяка, свіжі скельні діброви скидають щорічно до 1 млн. штук жолудів на 1 га площі.

У випадках, коли в грабових бучинах дуба недостатньо або немає, слід висівати або висаджувати його невеликими біогрупами (бажано дуба скельного). У двоярусних бучино-дібровах за 2-3 роки до головної рубки необхідно вилучити підріст бука і провести розпушування ґрунту, тобто створити оптимальні умови для проростання жолудів та горішків. На південних крутих схилах у всіх типах бучино-дібров доцільно проводити лісовідновні рубки.

Зважаючи на вищевказане наводимо такі висновки і рекомендації:

1. в умовах вологих дібров Карпат, Полісся і Лісостепу є великі можливості для використання природного насіннєвого відновлення дуба як основи для відновлення лісового фонду;

2. лісовідновні процеси у вологих дібровах і бучино-дібровах відбуваються задовільно і добре при середніх повнотах лісостанів;

3. позитивно впливають на сходи дуба заходи, спрямовані на сприяння природному відновленню (рихлення підстилки і ґрунту, проведення рубок догляду, санітарних рубок, а також рубок головного користування в період масового опадання жолудів — з жовтня врожайного року по квітень наступного);

4. визначальним екологічним чинником, який впливає на збереження, ріст і розвиток самосіву і підросту дуба, є низька освітленість, яка під наметом високоповнотних грабових дібров досягає 0,5-3,0% повної освітленості, що призводить до поступової загибелі самосіву на другому-третьому році життя;

5. збільшення освітленості під наметом дубового лісу до 25% сприяє зменшенню відпаду самосіву дуба, збільшенню його приросту і забезпеченню виживання протягом 3-5 років;

6. самосів і підріст дуба на відновлених зрубах відзначаються хорошим ростом (до 160 см на четвертому році життя), розвитком і збереженням;

7. природне насіннєве відновлення у вологих дібровах - високоефективний захід у лісівничо-екологічному і економічному відношенні. Воно дозволяє зменшити затрати на лісокультурні роботи в 3-5 разів;

8. в роки рясного плодоносіння дуба необхідно проводити вирубування підліску та інтенсивне зрідження другого ярусу в пристиглих і стиглих насадженнях, що забезпечить масову появу сходів дуба, їх нормальний ріст і розвиток;

9. рубку лісостану з добрим насіннєвим відновленням дуба потрібно проводити в зимовий період по сніговому покриву;

10. протягом перших чотирьох років життя на особливу увагу заслуговує забезпечення переваги самосіву і підросту дуба в конкурентній боротьбі з трав'янистою рослинністю шляхом скошування її або застосування гербіцидів;

11. у віці 5 років і більше слід сприяти розвиткові підросту дуба шляхом вирубування м'яколистяних порід і зрідження порослі граба;

12. лісовідновні процеси в свіжих і вологих Карпатських ялицевих смеречинах і сусмеречинах, свіжих і вологих грабових бучинах і субучинах проходять успішно при середніх повнотах лісостанів (0,6-0,7);

13. добре та задовільне відновлення на суцільних смерекових і букових зрубах пов'язане в основному з попереднім відновленням, тобто наявністю підросту під наметом лісостану, який зберігся під час рубання лісу;

14. велике значення у лісовідновних процесах на смерекових і букових зрубах мають ширина суцільних лісосік та спосіб їх очищення. На вузьких лісосіках (50-100 м) лісовідновні процеси проходять успішніше, ніж на широких зрубах (150-200 м).