Яскравою особливістю долини річки Боржава є вузькоколійна залізниця, побудована в 1907-1909 роках за Австро-Угорської імперії і яка у відповідний час була прогресивним технічним проектом щодо розвитку нашого регіону.

Лісова промисловість за часів Австро-Угорської монархії, а потім і Чехословацької республіки розвивалась з використанням передових на той час технологій, в тому числі і побудови транспортних залізниць по всій території Підкарпатської Русі.

Будівництво та введення в експлуатацію дільниць:

1. Берегово (Берегсаз) – Приборжавське (Долга), 67 км, (23.12.1908р.)

2. Виноградів (Севлюш) – Хмільник, 19 км, (23.12. 1908р.)

3. Довге – Кушниця, 9 км, (22.05.1909р.)

4. Іршава (Ілошва) – Осій (Сайкофальва), 8 км, (10.06.1911р.)

5. Осій – Кам’янка (Дьілалья), 4 км, (1911р.)

Особливу увагу заслуговує перший трамвай з паровим котлом системи De-Button з вертикальним розміщенням – два трамваї використовувалися для пасажирських перевезень. Також за цією системою працювали вантажні парові локомотиви. В 1912 році Довжанським деревообробним підприємством була споруджена лісова вузькоколійка, яка виходила із двору місцевої пилорами. Вона проходила лівим берегом Боржави до станцій Суха, Бронька, звідки звертала на схід в долину річки Броньки. Далі колія проходила вузькою долиною до пралісів під полониною Кук (1365 м над рівним моря). Тут вона роздвоїлась і одна гілка йшла на південь, під гору Кічера (903 м над рівнем моря).

Лінія експлуатувалась (1908-1923рр.) Угорською компанією BVGV (BorzsavőlgyiGazdasagiVasyt – Господарська Залізна Дорога Долини Боржи). Рухомий склад: GanzBP – 5 oд, Bydapest 9 од, Maffel – 3 oд, всього – 26 одиниць локомотивів. Найбільш розповсюдженим паровим локомотивом була "мала мадярка" типу U35.

У 1923р. Закарпаття ввійшло до складу Чехословаччини, і лінія була передана Чехословацьким державним залізницям (ČSD). Рухомий склад: GanzBP – 5, Bydapest - 7 од., Maffei – 3 од., ОК – 1 од., Krauss–M – 1 од., Kopricivnice - 6 од. всього - 17 локомотивів та 6 мотодрезин.

В 1930–1931 рр. „Акціонерне товариство по переробці деревини” збудувало нову гілку вузькоколійки на ділянці Кушниця – Лисичево - Репіна, довжиною 4,2 км. Дорога проходила по берегу Кривого потоку до складу Борсучина, розташованому під Швидким потоком на висоті 420 метрів над рівнем моря. Незабаром від пилорами в Кушниці була збудована ще одна дорога, яка простягалася долиною Кушницького потоку до села Лисичево, а далі глибокою долиною Васкового потоку, де за будинком лісника вимальовувались три відгалуження. Перше відгалуження (4 км довжини) йшло долиною Репинного потоку до пралісів під гору Камінь, друга - долиною Сільського потоку під гору Прислоп (довжиною 2 км), третє йшло вздовж потоку Версіль під гору Звур (довжина 3км). Друга гілка вузькоколійки, яка виходила із Кушниці, пролягала долиною Боржави через села Керецьки, Березники під полонину Боржаву (довжина 17 км). З виникненням Довжанського лісокомбінату дорога стала належати цьому підприємству.

16.03.1939 р. під час набуття Підкарпатською Руссю автономії були спроби створити самостійні Карпато-українські залізниці, на перешкоді яких стала Друга Світова Війна.

З 1939 р. по 1945 р. лінія експлуатувались угорською компанією MAV. Рухомий склад; Maffei – 3 од. ОК - 1 од., Budapest - 7 од. Krauss–M - 1 oд. Krauss–L - 1 од. (STEG, BMMF), всього 13 локомотивів.

У 1944 р. вузькоколійка ввійшла в склад радянських СЖД і була перешита з 760 мм на 750 мм. Регулярний рух було відновлено в 1948-49 рр. В 1926 р. довжина дороги була 107 км, після війни мережа подовжена і становила 123 км. Депо (філіал депо Королево) знаходиться в м. Берегово.

У радянські часи в умовах планової економіки залізниці використовувалась як для транспортних перевезень – лісу та будівельних матеріалів, так і для пасажирських. Транспортні перевезення забезпечувались підприємствами регіону – Довжанський лісокомбінат, Приборжавський завод будматеріалів, вугільна шахта в с. Ільниця, Іршавський абразивний завод, Іршавська меблева фабрика, підприємства Харчпрому в м. Іршава та с. Білки.

З 1992 року вузькоколійна залізниця Берегово – Кушниця належить Українським Залізницям – УЗ.

У даний час пасажирське залізничне сполучення відбувається на відрізку Іршава – Хмільник та Хмільник – Виноградів. Ділянка шляху Хмільник – Берегово використовується для технічних робіт – заправка та ремонт рухомого складу в депо м. Берегово. Належить Українським Залізницям – УЗ.

Рухомий склад: Тепловози ТУ2 з’явилися в 1968р. (номери 020, 034, 066), пізніше тепловози ТУ7А – 3094, 3278, 3279, 3280, 3281 і 3282. Парова тяга ліквідована в 1970р. (залишився паровоз Гр. – 286, до цього було 11 паровозів Гр.:132, 255, 323, 324, 334, 335, 338, 339, 340, 341 і 342). В роки найбільш інтенсивної вирубки лісу, вузькоколійка була оснащена 18 локомотивами і сотнями вантажних вагонів.

На початку 80-х років ХХ століття вузькоколійка зазнала реконструкції – був оновлений парк дизельних локомотивів ТУ2 та пасажирські вагони деміховського заводу. Відрізок дороги Суха - Бронька - полонина Кук була демонтована в 1990 році. До станції Приборжавське дорога відносно в гарному стані. На ділянці Берегово – Хмільник пасажирського руху нема з 1983–1984 рр., всі станції і роз’їзди розібрані.

В 2003 році дві ділянки по 1 км. між Іршавою і Кушницею розібрані. Сама зупинка Кушниці являє собою закинуті руїни. Протягом 2004–2007 року Довжанським лісокомбінатом демонтовано відрізок Кушниця – Приборжавське. В 2010 році продовжено демонтаж відрізку Іршава – Ільниця.