У розвитку лісової та деревообробної промисловості у Вигоді важливу роль відіграла залізнична дорога, яка у другій половині XIX століття була прокладена зі Львова до Станіславова. З тих пір карпатський ліс і пиломатеріали можна було експортувати в Європу, чим скористався барон Поппер та інші капіталісти. Однак кіньми доставляти продукцію з Вигоди до залізниці в Долині було невигідно, і цю проблему було вирішено з пуском в дію широкої колії до Вигоди в 1883 році. З тих пір тут спостерігається різкий підйом промисловості: будуються нові фабрики, зростає кількість реалізованої продукції.

Надалі треба було вирішити іншу проблему – транспортування деревини з лісосік до Вигоди. Її сплавляли річками Свічею і Мізункою, що створювало певні незручності й скарги селян, коли через недосконалість сплаву створювалися загати і вода розливалася по полях жителів Велдіжа, Пацикова, Мізуня. Численні скарги селян змусили власті на початку XX століття заборонити сплав лісу. Тоді й виникла нагальна потреба в альтернативних шляхах перевезення деревини на переробку у Вигоду. Спочатку в горах прокладалися "конки" - вузькоколійні залізні дороги, по яких ліс возили кіньми, є відомості, що ще в 1890 році від лісопильного заводу у Вигоді до малої лісопилки в Старому Мізуні та до лісосплавної станції на Мізунці була прокладена трикілометрова вузька колія, що проходила через два великі мости на річках Свіча й Мізунка.

Цікаві відомості про Вигодську вузькоколійну залізницю почерпаємо з книги "Вузькоколійні залізниці Східної Галичини", автором якої є Вольфрам Венделін з Австрії, який ось уже багато років досліджує такі залізниці в Австрії, а також в Галичині та на Буковині і видав дві книжки німецькою мовою, де описує й ілюструє фотографіями всі вузькоколійки західної України. Тепер він готує до друку окрему книжку про Вигодську вузькоколійку. Саме він був гідом у липні 2004 року за маршрутом Вигода - Мізунь - Дубовий Кут - Слобідський мельдунок і до підніжжя гори Магури, котрим подорожувала група туристів із Німеччини, Англії, Польщі.

За його даними, будівництво залізничної колії довжиною 21 кілометр від Вигоди до Людвиківки було розпочато в 1913-1914 роках. Вартість будівництва становила 600 тисяч крон. Нова лінія мала багато мостів складної конструкції. Під час Першої світової війни будівництво припинилося і лишень у 1920 році колійна дорога до Людвиківки була завершена, а в 1936 році станції "Свіча" і "Бескид" стали кінцевими на цій залізниці.

У 1938 році був опублікований план пасажирського руху на цій залізниці. Поїзд відправлявся з Вигоди о 8 годині 45 хвилин ранку і прибував на кінцеву станцію "Свіча" о 10 год. 30 хв. Назад відправлявся о 16 год. 30 хв. і о 18.00 год. прибував до Вигоди. Курсував поїзд в робочі дні.

Після Першої світової війни керівництво фірми "Сільвінія" висунуло ідею будівництва ширококолійної залізниці з Вигоди через долину ріки Мізунки до Вишкова і далі через Торуньський перевал до Хуста. Можна собі уявити, яким би став цей куточок Карпат, якби цю ідею вдалося здійснити. Вишків, мабуть, був би відомим гірським курортом, а Вигода - великим містом. Та не судилося, бо коштів для такого будівництва у панській Польщі не було.

19 лютого 1918 року почалося проектування вузькоколійної і лісовозної дороги з Вигоди вверх по ріці Мізунка. Проектувала фірма Фальтер і Даттнер із Кракова. Для лісової колії біля залізничного вокзалу у Вигоді були сплановані численні шляхові пристрої, оскільки тут намічався промисловий центр і будівництво нового лісопильного заводу. В кінці бокової третьої колії було заплановане будівництво локомотивного ремісу з поворотним кругом. Будівництво цієї вітки вузькоколійки завершилося в 1920 році. В наступні роки головна лінія була продовжена до урочища "Буковець", а бокові - в "Глибокий", на "Яловий" та в інших напрямках. Отже, до 1939 року були сформовані вузькоколійні дороги з Вигоди до мельдунку Солотвинського по р. Мізунка і до мельдунку Бескидського по р. Свіча загальною довжиною 65 км.

Певний період вузькоколійна залізниця була єдиним шляхом доставки деревини на нижній склад у Вигоді. Після Другої світової війни, коли обсяги лісозаготівлі сягнули понад 700 тисяч кубометрів деревини щорічно і йшло масове знищення карпатського лісу, від основних мельдунків у різні напрямки до важко доступних урочищ терміново будувалися нові вітки вузькоколійки. На початок 60-х років XX століття загальна її довжина сягнула 170 кілометрів, тобто збільшилася майже в три рази. Головною тягловою силою були тепловози типу ГР і зчепи марки "Ваймер".

Із зменшенням обсягів вивезення деревини, а також із розвитком автодорожньої транспортної системи частина віток була закрита. В цей час на зміну паровозам прийшли тепловози ТУ-2, ТУ-4.

На початок 90-их років Вигодська ВЗД мала довжину 135 км. Її технічний стан був незадовільний і керівництво лісокомбінату прийняло рішення про поступове закриття вузькоколійки. Нищівний удар нанесли залізниці дві повені 1998 року, які практично знищили половину діючих ліній. Частково відновити вдалося лише Мізунську вітку.

Для відновлення колії довелося побудувати 34 залізнодорожні мости, 140 погонних метрів підпірних стінок, замінити понад 35 тисяч шпал, реконструйовано міст у Вигоді тощо.

У 2000 році власником ВЗД стало ТзОВ "Деревообробний комбінат Вигода", яке нині є структурним підрозділом ТзОВ "Уніплит".

Ліричний відступ:
Кажуть, що одного року у травні нові власники, проїжджаючи дрезиною по вузькоколійці, замилувалися весняними краєвидами Вигодських гір і зрозуміли, що шкода таку красу використовувати тільки для виробничих цілей. Таким чином фактично розпочало нове життя вузькоколійки, котре отримало милозвучну назву «Карпатський трамвай», і тепер кожен бажаючий має можливість чи сховатися від повсякденного життя в одному із вагончиків відреставрованого потягу чи, зручно вмостившись на відкритій платформі, насолоджуватися свіжістю гірського повітря.

На сьогодні вузька залізниця у Вигоді один із найпопулярніших туристичних об’єктів Прикарпаття. За три роки тут побувало більше 5000 туристів з різних куточків України та закордону.