Говерла – найвища вершина Українських Карпат и всієї України, на межі Івано-Франківської і Закарпатської областей. Підноситься над хребтом Чорногора. Висота 2061 м. Має конусоподібну форму. Бувають камнепади, снігові лавини. Складається з пісковиків і конгломератів. Вкрита альпійськими луками, чагарниковими пустищами. Біля підніжжя – один із витоків річки Прут, водоспад. Об’єкт туризму. Говерла – у межах охоронної зони Карпатського заповідника. Місце розташування Говерли стосовно Чорногірського хребта – між вершинами г. Петрос та г. Бребенескул. Минулого літа, а саме 15 липня, члени нашого туристичного клубу "West” здійснили туристичний похід по маршруту, який охоплював проходження Чорногірського та Свидовецького хребта. Похід наш розпочався біля села Дземброня, куди учасники прибули автобусом із с. Верховина (Івано-Франківська область). В перший день походу нам вдалося пройти кілометрів 12, тому що почалася страшенна злива із градом (що не є дивним для даної місцевості) У нас була можливість вибору дороги до хребта або через г. Смотрич або через г. "Вухатий камінь”. Ми всі зійшлися на думці, що "Вухатий камінь” звучить цікавіше, та і через г. Смотрич ми вже ходили. Привал у перший день походу ми зробили на мальовничій поляні вище від стійла вівчарів (колиб) десь біля 1 км. Все було б чудово, якби не наші сусіди, які знаходилися від нас на відстані близько 100 м і мали досить незвичний вигляд (пізніше ми зрозуміли, що це якась секта віруючих нудистів, чоловік 30 були голі). Вода, дрова знайшлися без проблем.

    

2-ий день походу розпочався проходженням мальовничими схилами по гірській стежці соснового бору (де було дуже приємно дихати лісовим повітрям і відчувалася прохолода, якої не вистачало під пекучим повітрям) та надалі ми зустріли фантастичний за красотою водопад, який назвали "Вухатим” (біля підніжжя одноіменної гори). Після цього розпочався стрімкий підйом-сходження на саму вершину, де ми змогли переконатися чому вона називаєьбся саме так і милуватися прекрасним краєвидом на Чорногірський хребет. На перешийку, що з’єднує г. "Вухатий камінь” із Чорногірським хребом є прекрасне місце для стоянки, вода, дрова. Та нашою метою була г. Піп Іван, куди ми змогли добратися десь під обід. Там ми мали зайву нагоду переконатися в тому, що вона поєднує в собі як красу і велич, так і те, що справляє негативне враження і невинний дискомфорт через руїни старої обсерваторії, що спричиняють величезну сирість на самій вершині. Тут ми вирішили заночувати. Єдиний недостаток – немає дров та води.

 

3-ого дня ми вирушили вздовж Чорногірського хребта до озера Бребенескул, по дорозі до якого ми зустрічали і піднімалися на такі вершини як г. Дземброня, г. Брескул. Воду ми зустріли аж на місці нашої стоянки. Так як дров не було, то ми змушені були палити вогнище чагарниками. Дуже мальовниче і зручне місце для стоянки, за виключенням – страшенний південно-західний вітер, тому ми змушені були ховатися від нього за невеличками скалами.

   

4-ий день нашого походу розпочався із сходження до наступного двохтисячника г. Гутим-Томпатик (біля підніжжя якої ми ночували). Так як погода була хороша, то ми змогли побачити з неї як г. Піп Іван, так і Говерлу. Після цього ми почергово пройшли вершини г. Туркул, озеро Несамовите, г. Пожижевська, з якої можна побачити гору-красуню Говерлу, яка є королевою серед вершин українських гір. Після сходження на Говерлу починається спуск по перешийку-траверсу в сторону г. Петрос. На траверсі є багато місць для стоянок і немає проблем як з дровами, так і з водою. На одній з таких стоянок ми і зупинилися.

 

За 5-ий день походу ми хотіли пройти Чорногірський хребет до кінця і дійти до с. Кваси Рахівського р-ну Закарпатської обл. Піднімаючись на г. Петрос мали змогу зайвий раз переконатися в тому, що г. Петрос справді є найважчедоступною вершиною Чорногірського хребта. Після цього сходження ми спустилися до с. Кваси і першим ділом знайшли бар, в якому наїлися готової їжі досхочу (наша мрія протягом останніх 5-ти днів). Після нашої трапези ми вирушили на наступний хребет – Свидовецький. Так як уже вечоріло, то ми змогли лише на кілька кілометрів піднятися від села у сторону нашої наступної цілі г. Близниця, де знайшли чудове місце з наявністю води і дров.

6-й день походу ми розпочали оптимістично – гарна похода, чудовий настрій – попереду остання вершина нашого маршруту. Пройшовши зо 2 години ми зустріли по дорозі чергові колиби вівчарів, де була вода (остання до вершини). Погода була гарна, але тільки-но ми дійшли до г. Мала Близниця, як почався страшенний холодний вітер з інієм, туман (молоко). Видимість становила не більше 4-5 метрів. Ми йшли фактично наосліп, без привалів продовж десь 2-х годин, доки врешті-решт побачили вершину г. Близниця – дивну залізну конструкцію зі стягом України, який ми залишили на верхівці. Після цього ми спустилися до турбази "Драгобрат”, що знаходиться біля чудового Драгобратського озера (1600 м над рівнем моря). Тут ми перекусили і вирушили до нашого останнього пункту в туристичному маршруті, а саме до смт. Ясиня Рахівського р-ну Закрпатської обл.

Кілька заміток для тих хто їде в гори:
1) у місцевих жителів можна запитувати лише напрям дороги, але ні в якому випадку не питати кількість кілометрів, тому що у них міри довжин зовсім не схожі на наші. Одного разу нам сказали, що ходу на 1 год., а ми йшли досить швидко 4, а наступного – 2 доби, а ми йшли 4 години.
2) На маршруті зустрічається сніг, тому є чудова можливість зробити фотографії в плавках чи купальниках на фоні снігу.
3) Маса рюкзака в схожих походах у перші дні досить відчутна.
4) У деяких випадках потрібні горілки або примуси.
5) В зв’язку з проходженням походу на досить відчутній висоті, можуть виникати проблеми із станом здоров’я, зокрема з диханням та болями в голові.