Серед різноманітних пам'яток народної архітектури виділяються і будинки священиків (плебанії, резиденції). Плебанії, як правило, були в кожному селі біля церкви. Будували їх на кошти громади. Усі відомі нам споруди цього типу мають подібне планування, що виробилось протягом століть. Від селянських хат вони відрізнялися більшими розмірами, висотою стін, наявністю — дуже часто — підшивної стелі і підсуфітків. Плебанії найчастіше ділилися сіньми на дві частини: в одній розміщувалися «салон» (вітальня), канцелярія, де була бібліотека і приймали відвідувачів, а в другій половині будинку знаходились кухня, спальня, комора, спі-жарня. В середній частині сіней була вуджарня — спеціальне приміщення, над яким на сволоках тримався димар. Таким чином, у будинку виникає двоє сіней.

Саме таке планування має відтворена в 1987 р. в селі Підлисся на Львівщині садиба священика, в якій народився відомий громадський діяч і письменник Маркіян Шашкевич. Конструктивно плебанії споруджували з матеріалу, що є в даній місцевості. У Карпатах і на Поліссі — з дерева, на Поділлі — з глино-солом'яних вальків, каменю. Пізніше — повсюдно з цегли. У с. Пуків Рогатинського району на Івано-Франківщині збереглася плебанія, збудована, як свідчать старожили, ще двісті років тому. її у 1886 р. ремонтували. Це зафіксовано у написі на фронтоні двосхилого ґанку, що на головному фасаді.

Стіни споруди складені з каменю і мають товщину до 70 см, ззовні і всередині обмащені глиною, побілені вапном. У стінах комори і кухні спеціально зроблено ніші для полиць, на яких зберігали різний посуд, продукти. Планування плебанії типове, аналогічне до описаного вище, з тією різницею, що в правій її частині розміщені комора і спіжарня. Споруда має двоє сіней з вуджарнею — квадратним приміщенням, над яким здіймається димар пірамідальної форми. Вуджарні використовувались для дим-лення м'яса, в них також тримали деякі овочі, господарські речі. Під коморою-спіжарнею — велика пивниця з кам'яним склепінням. Вхід до неї з вулиці. З фасадного боку будинок плебанії виглядає досить привабливо: добре продумані пропорції, симетрично розміщені вікна щодо ґанку.

Авторам й упорядникам Зводу пам'яток культури та історії України, напевно, слід подумати про включення цього типу пам'яток до таких, що мають бути передані під охорону держави. І, зрозуміло, на місцях повинні подбати про їх надійне збереження, а при потребі — і реставрацію.