Який з куточків нашої мальовничої держави міг обрати для
відпочинку та "пошуків себе” Великий Каменяр Іван Франко? Наснагу завжди
дарував йому Гуцульський край, а саме одна невеличка хатинка в селі
Криворівня Івано-Франківської області. Ця споруда вже 52 роки зветься
Музеєм Івана Франка, будучи філією або так званою "літньою резиденцією”
основного музею у Львові.
Маленьке село споконвічних трудівників багате й іншими
історико-етнографічними пам'ятниками. І це не дивно. Первозданна
матінка-природа стрімкого гірського Черемошу з його мальовничими
урвищами та легендарними повір'ями, в які не можна не повірити, найкраще
відчувається в працях письменників, які разом з Іваном Франком теж
відвідували цей край, зокрема "Тінях забутих предків” Коцюбинського.
Кожен з експонатів музею також може розповісти багато цікавого про
тамтешню природу та звичаї. Тут письменники отримували бурхливий заряд
таємничої природної енергії, який надихав творити великі речі.
Часто буваючи у Криворівні, Франко облюбував собі дім Василя Якіб'юка
— видатного місцевого лікаря і просто інтелігентної людини. Тут
поет-каменяр жив, вивчав гуцульську мову, вдачу, побут, звичаї,
історичні надбання, і, як наслідок, багато творив. В результаті так
званого творчого відпочинку з'явилися такі відомі речі, як оповідання
"Як Юра Шикманюк брив Черемош”, "У кузні”, "Терен у нозі”.
Тож якщо людина здатна залишити про себе якусь згадку на Землі, то
літературно-меморіальний музей у Криворівні — це місце, де найбільш
чітко закарбувалась душа Великого Генія Франка. Деякі кімнати музею
стали меморіальними пам'ятками, що відтворюють побут не тільки родини
Франків, а й всього гуцульського народу. Багатство інтер'єру, фото
обрядів, цікаве життя простого люду, численні полиці, заставлені
шедеврами класиків української літератури і невідомих поетів самвидаву,
захоплюють одразу при вході. За душу бере викарбуваний на стіні гімн
"Вічний революціонер”, який майже кожен знає напам'ять. Є й інші
кімнати, що демонструють гуцульське вміння до декоративно-прикладного
мистецтва, зокрема до шиття та малювання.
Особливо цікавою є театральна зала та кімната саморобних суконних
ляльок. У кімнатах і зараз панує та сама атмосфера, яку допомогли
відтворити свідки тих часів, коли Криворівня зустрічала свого
знаменитого пожильця. Такі цінні речі, чк ліжко, особисті речі,
фотографії та останні видання його творів свідчать про незмінну франкову
присутність тут та викликає цікавість туристів. Фотографував радісні та
не дуже останні роки життя письменника сам хазяїн хатини Василь
Якіб'юк.
Своїм пильним оком Каменяр встигає стежити за тим, що відбувається
навкруги, з п'єдесталу пам'ятнику, розташованого поблизу музею.
Пам'ятнику вже 30 років. Це достатньо, щоб "вжитись в роль” і стати
повноправним хазяїном важливого історико-культурного осередку. Як і за
життя.
Літературно-меморіальний музей І.Франка нараховує п'ять експозиційних
кімнат, які функціонують заради численних зборів, виставок, наукових
зустрічей та презентацій. Сюди, частіше ніж в столицю, навідується
молода верхівка сучасної творчої інтелігенції. Із останніх подій
найбільше запам'яталося святкування 50-річного ювілею з дня заснування
Музею, який з великою гордістю щоденно зустрічає гостей, незалежно від
того, святковий це день, чи ні. І ця гордість хоча б частково
передається відвідувачам, які розуміють, що найцінніший духовний скарб
залишається в наших душах. Іванові Франку, як Творцю, це безперечно було
відомо, за що йому низький щиросердний уклін.
