Народився 1 лютого 1931 року в с. Ракошино Мукачівського району Закарпатської області ( колишня Підкарпатська Русь в складі Чехословаччини) в родині землеробів. Національність— русин.

Після закінчення початкової школи поступив в Мукачівську руську гімназію, в якій навчався до визволення Закарпаття радянською армією.

У 1947 році після 9-ого класу склав іспити в Ужгородське училище прикладного мистецтва і був прийнятий на 3-й курс, яке закінчив у 1950 році. Учителями були А. Ерделі, Й. Бокшай, Ф. Манайло, Е. Контратович та інші. Після закінчення Ужгородського училища в 1950 році, здав екзамени в Львівський інститут прикладного мистецтва, але не був зачислений по політичним мотивам.

Повернувшись додому в тому ж 1950 році влаштувався на роботу в обласний будинок народної творчості на посаду методиста, де працював один рік, до призову у військо.

З 1951 по 1954 рік знаходився в лавах Радянської армії на о. Сахалін.

Після демобілізації був прийнятий на роботу в Закарпатські художньо-виробничі майстерні художнього фонду, де працював до 2001 року до виходу на пенсію.

На протязі цілого періоду життя працює творчо, як живописець. З 1950 року учасник обласних художніх виставок, з 1957 року — республіканських, з 1961 року — всесоюзних, з 1966 року бере участь у виставках за кордоном ( Угорщини, Словаччини, Франції, Румунії, Італії, Кіпру, Болгарії та інших), в тому числі і біенале.

У 1962 році був прийнятий у Спілку художників України.

27 років ( 1964-1991) беззмінно був у керівництві Закарпатської організації Спілки художників України, а в 1996 році був обраний головою Закарпатської організації, яку очолював до 1999 року. З 1999 року і по цей день викладає в коледжі Закарпатського художнього інституту ім. А. Ерделі.

У 1975 році присвоєно звання : « Заслужений художник України».

У 1976  році — лауреат конкурсу « Мистецтво народу» газети « Правда України» та «Спілки художників України».

У 1991 році присвоєно звання « Народний художник України».

У 1995 році одержав обласну премію ім. Й. Бокшая і А. Ерделі.

У 1997 році обраний членом-кореспондентом Академії мистецтв України.

У 2001 році — лауреат світової премії ім. О. Духновича.

У 1995 році одержав обласну премію ім. Й.Бокшая - А.Ерделі за твір „На порозі вічного".

У 1997 році обраний членом-кореспондентом Академії мистецтв України.

У 2001 році став лауреатом світової премії ім. О. Духновича (Прага).

У 2004 році обраний дійсним членом /академіком/ Академії мистецтв України.

У 2005 році - лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка.

У 2005 році одержав обласну премію ім. Й.Бокшая - А.Ерделі за твір „Після купання".

5 лютого 2006 року одержав Золоту медаль Академії мистецтв України.

28 лютого 2006 року указом Президента України нагороджений орденом Ярослава Мудрого У ступеня.

17 березня 2007 року нагороджений нагрудним знаком Міжнародної інтелектуальної економічної творчої організації „Віжи -3000".

За творчу працю нагороджений багатьма Почесними грамотами і Дипломами різних років.

Двічі обирався депутатом Ужгородської міської Ради народних депутатів: 1984-1987 рр., 1987-1990 рр.

Участь у обмінних художніх виставках за кордоном:

Угорщина: 1966, 1968, 1974, 1985, 1992, 1996, 2000;

Чехословаччина: 1968, 1972, 1981, 1984, 1987, 1988, 1989, 1996, 1997, 1999;

Румунія: 1976, 1977, 1981, 1984, 1987.

Участь у державних художніх виставках за кордоном:

1968, Канни (Франція);

1970, Генуя (Італія);

1972, Нікозія (Кіпр);

1973, Софія (Болгарія);

1970-1973, Японія(комерційна виставка);

1974, Варна (Болгарія);

1974, Венеція(Італія);

1980, Філіппіни;

1983, Кельн (Німеччина);

1983, Відень (Австрія);

1984, Будапешт (Угорщина);

1989, Канада (комерційна пересувна виставка);

1989, Будапешт (Угорщина);

1990, Будапешт (Угорщина);

1990, Секешфегервар (Угорщина);

2002, Будапешт (Угорщина);

2002 Москва (Росія) та Пекін (Китай).

Участь у міжнародних біенале:

1963, Хельсінкі (Фінляндія);

1974, (Кошіце, Чехословаччина);

1984, Венеція (Італія).

Персональні виставки:

1973-1974: Ужгород (Україна), Пряшів та Попрад (Словаччина);

1981: Київ, Львів, Івано-Франківськ, Коломия (Україна), Каунас та Шауляй (Литва);

1982: Ужгород (Україна), Москва та Звьозднгий Городок (Росія);

1991: Ужгород (Україна);

1996: Ужгород (Україна), Ніредьхаза та Бийкишчобо (Угорщина);

1997: Требішов, Гуменне, Бардіїв, Межилаборці (Словаччина);

2001: Ужгород, Київ (Україна);

2005: Київ (Україна);

2006: Ужгород та Київ.

Місцезнаходження творів: у фондах: Міністерства культури СРСР, тепер Росії; Міністерства культури та мистецтв України;Спілки художників СРСР, тепер Росії; Спілки художників України.

У художніх музеях: Ужгорода, Москви, Києва, Одеси, Миколаєва, Дніпропетровська, Запоріжжя, Кіровограда, Сум, Горлівки, Тернополя, Івано-Франківська, Севастополя, Хмельницького, Павлограда, Рівного, Харкова, Луганська, Умані, Красноярська(Росія), Вільнюса та Каунаса (Литва), Кошице (Словаччина), Рожняви (Словаччина), Спішської Нова Вес (Словаччина), Міхаловців (Словаччина), Требішова (Словаччина), Кельна (Німеччина), Ніредьхази (Угорщина), Панчева (Югославія), Венесуели та у приватних збірках держав світу.

За творчу працю нагороджений багатьма почесними грамотами і дипломами різних років.

Двічі обирався депутатами Ужгородської міської Ради народних депутатів.

Одружений, має двох доньок, четверо внуків і двох правнуків.

Творчість В. В. Микити освітлена більш, ніж у 230 публікаціях.