1.    Загальні положення

1.1.    Методичні рекомендації щодо розроблення схеми екокоридорів (сполучних територій) (далі — Методичні рекомендації) складені у відповідності до Методичних рекомендацій щодо розроблення регіональних та місцевих схем екомережі (Мінприроди України, 2004). Вони підготовлені з метою надання допомоги територіальним органам Мінприроди та інших зацікавленим організаціям і особам для розробки документації щодо створення екокоридорів та носять рекомендаційний характер.

2.    Рекомендований склад і зміст схеми екокоридору

Схема екокоридору містить:
A.    Рішення про затвердження схеми екокоридору;
Б. Текстову частину схеми екокоридору (пояснювальна записка);
B.    Планово — картографічні матеріали
Рішення про затвердження схеми екокоридору
Рішення про затвердження схеми екокоридору приймається радою відповідного рівня, до повноважень якої віднесено їх затвердження — сільська, селищна, районна ради. Якщо екокоридор розташований на території двох і більше сільрад, або за їх межами, але на території одного району, то рішення про затвердження схеми екокоридору приймається районною радою.

У рішенні визначаються відповідальні виконавці, терміни та джерела фінансування заходів, спрямованих на виконання схеми формування екомережі.

Текстова частина схеми екокоридору (орієнтовний зміст пояснювальної записки)

2.1.Загальні відомості про регіон екокоридору
Природні умови (орографія, геоморфологія, клімат, ландшафти, річкова мережа, ґрунтовий покрив, рослинний і тваринний світ).

2.2.    Структура схеми екокоридору

Наводиться загальна інформація щодо екокоридору:
- Наводиться перелік, кількість та основні характеристики екокоридору (протяжність, просторове розташування (схема), площа, забезпечення зв'язків між ключовими територіями та цілісності екомережі).

- Роль, необхідність і умови забезпечення міграції тварин, обміну генетичного матеріалу або їх самостійна роль у збереженні біо- та ландшафтного різноманіття.
- Склад земельних угідь — складових екокоридору: полезахисні та інші захисні насадження, сіножаті, пасовища, ліси та лісовкриті площі (ліси, лісосмуги тощо), прибережні захисні смуги, відкриті заболочені землі, відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, водні об'єкти (площа, %) тощо.

- Відомості щодо землевласників та землекористувачів — Форма № 2-зем "Звіт про землі, які перебувають у власності й користуванні", Форма № 6-зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності".

- Необхідні заходи щодо розбудови екокоридорів (які земельні угіддя пропонується для включення з метою забезпечення безперервності та цілісності екомережі). Опис перешкод (дороги, лінії електропередач, кар'єри тощо) які призводять до розриву цілісності екомережі, шляхи їх подолання.

- Місце екокоридору у системі коридорів національної екомережі та узгодження зі схемами екомережі суміжних адміністративно-територіальних одиниць

2.3.    Інформаційна картка екокоридору

Для кожного екокоридору доцільно заповнити інформаційну картку, за формою:
1.    Присвоєний номер та назва екокоридору.
2.    Рівень екокоридору (національний / регіональний / місцевий).
3.    Географічні координати, географічне положення.
4.    Площа.
5.    Фізико-географічні умови.
6.    Флора.
7.    Рослинність.
8.    Фауна.
9.    Складові екокоридору відповідно до ст.5 Закону України "Про екологічну мережу України" (Додаток 1 до цих методичних рекомендацій).
10.    Переліки землевласників та землекористувачів.
11.    Типи землекористування.
12.    Фактори негативного впливу на біорізноманіття регіону.
13.    Існуюча охорона.
14.    Пропозиції щодо нових форм охорони.
15.    Екологічна, наукова, економічна, соціальна і культурна цінність.
16.    Критерії вибору екокоридору, за якими екокоридор включається до складу екомережі (Додаток 2 до цих методичних рекомендацій, цитований згідно з п. 5.2 "Методичних рекомендацій щодо розроблення регіональних та місцевих схем екомережі").
17.    Карта екокоридору.
18.    Список літератури.
19.    Дата заповнення.
20.    Упорядники.

2.4.    Обгрунтування рішень схеми екокоридору
Рекомендується обґрунтування схеми екокоридору подавати на підставі наукових рекомендацій щодо охорони біологічного різноманіття в зоні екокоридору та дотичних до екокоридору територій з врахуванням, зокрема, аналізу існуючих програм соціально- економічного розвитку та програм у сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів (загальнодержавні та обласні), ландшафтних карт, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, схеми планування областей, регіональних правил забудови.

Визначаються заходи щодо забезпечення формування екокоридору, які містять:
- обґрунтування необхідних режимів природокористування на територіях екокоридору та механізм їх забезпечення;
- аналіз землевпорядної документації (плани землекористування, чергові кадастрові плани) з метою визначення переліку землевласників та землекористувачів екокоридору та пропозиції до рішень проекту схеми екокоридору;
- аналіз правового статусу земель в межах орієнтовних площ екокоридору та прогнозних додаткових територій та об'єктів екомережі, включення, яких до схем екомережі є необхідним з точки зору забезпечення цілісності й неперервності екомережі;
- пропозиції відповідної адміністративно- територіальної одиниці щодо рішень проекту екокоридору.

При проведенні обгрунтування рішень екокоридору доцільно одночасно розробляти менеджмент план (план управління) екокоридору, який передбачає проведення наукових, організаційних, політичних, технічних та інших необхідних заходів після його створення, спрямованих на поліпшення умов проживання і використання екокоридору тваринами і рослинами, підвищення ефективності функціонування екокоридору для збереження біорізноманіття. Цей план необхідно погодити з землевласниками та землекористувачами    екокоридору, територіальним органом Мінприроди та іншими зацікавленими органами, яких торкаються заходи управління і його затвердити або погодити відповідною районною радою при затвердженні схеми екокоридору.

Планово — картографічні матеріали
Схему екокоридору рекомендується розробляти з використанням геоінформаційні системи (ГІС).
У складі графічних матеріалів до проекту схеми екокоридору повинні бути:
1.    Ландшафтна мапа екокоридору (масштаб 1:200000, у разі потреби на окремі ділянки складаються карти більшого масштабу);
2.    Схема землеустрою (у межах екокоридору) з назвами, межами та площами земельних ділянок; на цю схему наноситься або до неї додається схема територій, щодо використання яких встановлено обмеження (обтяження) (наприклад, охоронних зон, зон санітарної охорони та зон особливого режиму використання земель) з чітко визначеними межами земельних ділянок.
3. Картосхема екокоридору (доцільно складати на основі проектів землеустрою щодо категорій земель за основним цільовим призначенням) та чітко визначеними межами екокоридору. Межі екокоридору доцільно встановлювати на підставі вже існуючих меж зевлевласників, землекористувачів, меж населенних пунктів, кварталів лісництв, доріг, лісополос, річок, струмків та інших існуючих природніх і встановлених людиною меж на місцевості. Виконується у масштабі 1:200000; у разі потреби, на окремі ділянки складаються картосхеми більш крупного масштабу 1:25000, 1:10000, 1:5000. У правій верхній частині картосхеми надається ситуаційний план на картосхемі області.

Картосхему екокоридору доцільно розробляти на топографічній основі (де чітко можна визначити ліси, луки, галявини, заболочені землі, річки, озера, піски, яри, культурні ландшафти (рілля, лісозахисні, прияружні, прияружні лісосмуги, ставки, канали), урбанізовані території (міста та селища міського типу, села, кладовища, заклади тривалого відпочинку і туризму, промислові і комунальні підприємства, сільськогосподарські виробничі підприємства, контори держлісгоспів, лісництв, кордони лісової охорони, мисливські бази), інженерні споруди, сміттєзвалища, місця водозаборів; інженерні мережі (газопроводи магістральні, водоводи та інші), автомобільні шляхи, залізниця);

Назви основних елементів екокоридору та його складових елементів надаються у легенді.

При розробці картосхеми екокоридору доцільно взяти до уваги:
- схему охорони земель (знаходиться в органах земельних ресурсів) з визначенням земель, що підлягають консервації, виведенню з господарського та іншого використання, рекультивації тощо;
- картосхема рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України (по можливості);
- картосхеми ареалів деяких видів тварин та рослин, занесених до Червоної книги України (по можливості);
- картосхема територій, що заплановані для заліснення згідно з Державною програмою "Ліси України" на 2002 — 2015 роки (по можливості).

3. Розроблення схеми екокоридору

3.1. Рада міністрів АР Крим та місцеві органи виконавчої влади у межах своїх повноважень відповідно до абз.2 ст. 9 та абз.2 ст.11 Закону України "Про екологічну мережу України" забезпечують розроблення і виконання схем екомережі, тобто забезпечення розроблення проектів схем екомережі покладається на головних розпорядників коштів відповідних розділів місцевих бюджетів і місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища — органи місцевого самоврядування і місцеві органи виконавчої влади.

Фінансування розроблення проекту схеми екомережі може здійснюватись за рахунок позабюджетних і благодійних фондів, коштів підприємств, установ, організацій, грантів міжнародних екологічних організацій, громадян та інших джерел, не заборонених законодавством (абз.1 ст. 19 Закон України "Про екологічну мережу України").

3.2.    Територіальний орган Мінприроди забезпечує організацію розроблення та здійснює контроль за розробленням схеми екомережі (зокрема, екокоридорів) відповідно до пп. в) та е) ст.10 Закону України "Про екологічну мережу України".
У разі розроблення проекту місцевої схеми екомережі, заява щодо обґрунтування необхідності її розроблення подається відповідно до сільської, селищної, міської ради, якщо територія розташована відповідно в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо територія розташована за межами населеного пункту.

3.3.    Проект схеми екомережі і екокоридору зокрема, на етапах його розроблення узгоджується з містобудівною документацією на регіональному та місцевому рівнях, опорними планами та схемами планувальних обмежень.

При складанні проекту схеми екомережі враховується документація із землеустрою, види якої визначені у ст. 25 Закону України "Про землеустрій" (Додаток 3).

3.4. Рекомендується проведення презентації проекту схеми екомережі за участю усіх заінтересованих сторін, координаційної ради, представників органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій, громадськості, експертів, науковців.

4. Погодження та затвердження схеми екомережі

4.1.    Територіальний орган Мінприроди розглядає і погоджує розроблений Виконавцем проект схеми екокоридору.

4.2.    Територіальний орган Мінприроди спільно з Виконавцем направляють проект схеми екокоридору на погодження територіальним органам:
- з питань містобудування і архітектури;
- охорони культурної спадщини;
- з питань земельних ресурсів;
- з питань лісового господарства;
- з питань водного господарства.

4.3.    Погоджений проект схеми екокоридору передається на розгляд та погодження Замовникові, який передає його відповідній раді на розгляд і прийняття рішення про затвердження схеми екокоридору відповідно до компетенції рівня ради (обласної ради, міських, сільських, селищних, районних рад) згідно з повноваженнями приймати рішення про затвердження схеми екомережі.

4.4.    Відповідно до ст. 9 та 11 Закону України "Про екологічну мережу України", місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують у межах повноважень виконання схем формування екомережі.

4.5.    Відповідно до Закону України "Про екологічну мережу України" схеми екомережі, є основою для розроблення усіх видів проектної документації при здійсненні землеустрою, розробленні містобудівної документації, а також здійсненні господарської та іншої діяльності.

 

Додаток 1
Закон України "Про екологічну мережу"

Стаття 5. Складові екомережі
До складових структурних елементів екомережі включаються:
а) території та об'єкти природно-заповідного фонду;
б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони;
в)    землі лісового фонду;
г)    полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду;
ґ) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами;
д)    землі рекреаційного призначення, які використовуються для організації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів;
е) інші природні території та об'єкти (ділянки степової рослинності, пасовища, сіножаті, кам'яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу природну цінність);
є) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України;
ж)    території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України;
з)    частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання — пасовища, луки, сіножаті тощо;
и) радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом.

 

Додаток 2
Критерії вибору сполучних територій (екокоридорів) екомережі

Більшість показників, за якими виділяються екокоридори, співпадає з показниками для встановлення ключових територій. Вони повинні мати оптимальні умови для виживання організмів, можливості для їх пересування та міграцій, місця, придатні для відпочинку й живлення міграційних тварин, можливості для інтеграції в єдину континентальну систему.

Базовими критеріями відбору сполучних територій (екокоридорів) є природність меж, достатність широти й протяжності для забезпечення міграції видів, їх розмноження, переживання несприятливих умов. Це пов'язано з тим, що головною функцією екокоридорів є забезпечення просторових зв'язків між ключовими територіями. Головним критерієм для їх виділення є міграційний. Екокоридором є така територія або їх сукупність, вздовж якої може відбуватися обмін генетичним матеріалом і міграції між ключовими територіями (Шеляг- Сосонко, Гродзинський, Романенко, 2004).

Основними умовами для цього є:
- довжина екокоридору не більше відстані, на які мігрує більшість видів, які існують на ключових територіях, що поєднує екокоридор;
- ширина екокоридору дозволяє популяціям ефективно використовувати його, як канал міграції та розселення;
- едафічні умови екокоридору аналогічні або близькі до едафічних умов тих ключових територій, які він поєднує;
- всередині екокоридору немає міграційних бар'єрів або інших факторів, які можуть заважати міграції та розселенню видів.

Крім сполучного значення, екокоридор може мати самостійне значення для збереження біо- та ландшафтного різноманіття. Це особливо важливо для територій або акваторій гідроекологічних коридорів, які самі по собі мають високий рівень біорізноманіття.

До складових сполучних територій еко- мережі включаються: території та об'єкти при-родно-заповідного фонду (заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища); землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони; землі лісового фонду; інші заліснені території, у т.ч. лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду; землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами; інші природні території та об'єкти (ділянки степової рослинності, пасовища, сіножаті, кам'яні відслонення, піски, солончаки, земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу природну цінність); земельні ділянки, на яких зростають рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України; території, які є місцями пере-бування чи зростання видів тваринного та рослинного світу, занесених до Червоної книги України; частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання — пасовища, луки, сіножаті тощо.

 

Додаток 3
Закон України "Про землеустрій"

Стаття 25. Документація із землеустрою
Документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Види документації із землеустрою:
а)    загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель;
б)    схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;
в)    проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень;
г)    проекти землеустрою щодо організацї і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення;
ґ) проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів;
д)    проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
е)    проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;
є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
ж)    проекти землеустрою щодо впорядкування території' населених пунктів;
з)    робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії', підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення про-мисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі — робочі проекти землеустрою);
и)    технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
і) технічна документація із землеустрою щодо складання
документів, що посвідчують право на земельну ділянку;
ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання.
Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.