Львів - у списку культурної спадщини ЮНЕСКО

Характерною ознакою кожного історичного міста є те, що вони можуть похвалитися своїми особливими легендами, , містобудівним ладом та архітектурними пам'ятками. Кожне місто має список пам'ятних дат , які пов'язані з історією та розвитком міста.

У німецькому місті Кельн у 1618 році виходить у світ черговий, шостий том видання з серії "Опис міст світу" ("Цівітатес Орбіс Террарум"). Ця серія видавалася за ініціативою видавничої спілки Франца Гогенберга, Георга Брауна та Симона Новелянуса. В цьому багатотомнику було розміщено описи найвідоміших тогочасних міст з відповідними ілюстраціями. Для нас шостий том цінний тим, що в ньому було розміщено опис та графічну панораму міста Львів. Ф. Гогенберг, використовуючи тогочасний малюнок архітектора- фортифікатора Авреліо Пассароті, виконав гравюру, а львів'янин Йоан Альнпех зробив короткий опис міста. Вже у ті часи багато читачів, дістають змогу запізнатися з багатьма містами Європи, завдяки цьому виданню. Перечитуючи видання читачі мають змогу познайомитися з унікальною архітектурою Львова, на особливу композицію неповторних силуетів веж, бань церков та дзвіниць. Тож ми з упевненістю можемо сказати, що у 1618 році Львів вперше дістає європейське визнання, а в ті часи це було рівнозначно світовому визнанню.

Вдруге Львів дістає світове визнання через 380 років, коли в грудні 1998 року в японському місті Кіото його заносять до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО (Шорлд Герітаюе Ліст). В історії Львова це безперечно визначна подія.

У Списку під реєстраційним номером 865 тепер значиться історичний архітектурно- містобудівний комплекс центральної частини Львова з ансамблем собору св. Юра та горою Високий замок загальною площею близько 120 гектарів.

На цьому засіданні Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО В Кіото одночасно з нашим містом у список ввійшли ще низка унікальних пам'яток інших країн: Туреччина - зона античної Трої, Японія - комплекс Нара, що представляє монументальні рештки колишньої імператорської столиці VIII століття, Швеція - місто-порт XVII століття Карлскрона, а також наново відреставрований і добре збережений ренесансний ансамбль середмістя Урбіно, що знаходиться в Італії.

На сьогоднішній день цей список налічує близько 900 об'єктів. В цьому переліку більше як сто урбаністичних комплексів - історичних міст або іх найвизначніших дільниць. Тепер Львів буде стояти у списку поряд з такими відомими містами, як Париж, Венеція, Рим, Флоренція, Віченца. У цьому Списку це буде вже друга позиція від України, бо ще наприкінці 80-х років під номером 337 було внесено собор св. Софії та ансамбль будівель Києвсько-Печерської лаври.

Тож наглядно бачимо, що українська спадщина потроху починає репрезентуватися посеред пам'яток світового значення. Варто відмітити, що такі країни як Німеччина чи Італія в цьому Списку мають понад два десятки об'єктів. Так у 1997 році Італія залучила до Списку шість об'єктів. Ще донедавна сусідня Польща була представлена шістьма об'єктами, де половину з них представляють історичні центри міст Варшави, Замостя, Кракова. За останні роки Польщею було підготовлено та передано документацію до Всесвітнього центру історичної спадщини ще декілька об'єктів. Результатом цієї роботи стало те, що в 1997 році до Списку було включено середньовічну частину міста Торунь та замковий комплекс Мальборка. Ще один комплекс запропоновано для проведення оцінки експертами - Кальварію Зебжидовську. Саме тому українським дослідникам слід розширити роботи по складанню документації для внесення до всесвітнього реєстру наступних українських пам'яток.

Слід відзначити два моменти, які були наслідком роботи по внесенню Львова до Списку ЮНЕСКО. Перший - було досягнуто позитивного результату завдяки ентузіастичній багаторічній праці наукової громадськості Львова та міської управи. У 1992-1993 роках спеціалістами кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Львівської політехніки було внесено ідею про внесення пам'яток історичного центру Львова до Списку ЮНЕСКО. Ця, безумовно титанічна праця, яка була обґрунтована в численних працях та документах, нарешті знайшла своє логічне завершення.

Другим моментом, на якому слід зробити наголос, у зв'язку з такою подією - є те , що Львів отримав новий міжнародний пам'яткоохоронний статус старовинного історичного міста. Такий статус дає передумови для дещо іншої орієнтації розвитку міста та його структур на майбутнє. Переорієнтація структур міста поступово торкнеться всіх сторін життєдіяльності міста - від пам'яткоохоронних до економічних норм. Цей новий статус дає Львову нові можливості для свого розвитку та процвітання, але з другої сторони вимагає великої праці. Вже сьогодні необхідно розробити та опрацювати головні напрями міської стратегії на найближчі роки і на подальшу перспективу.

Насамперед особливих змін вимагає організація пам'яткоохоронної діяльності та системи управління в центральній, історичній частині Львова як пам'ятці світового значення. Сучасна схема, яка функціонує сьогодні, в загальних рисах життєздатна, але з приходом нових обставин її необхідно реорганізувати так, щоб вона повністю забезпечувала всі вимоги правил ЮНЕСКО. Існуюча на сьогоднішній день практика охорони, реставрації та пристосування визначних пам'яток архітектури в центральній , історичній частині Львова, окрім позитивних, а саме - реставрація "Гранд-готелю", будинок по вул. Руській 2 (банк "Львів"), аптека "Під золотим Левом" по вул. Городоцькій 27 (СП "Гедеон Ріхтер"), Але на превеликий жаль, дає багато негативних прикладів - так неправомірно було знесено пам'ятку архітектури на пл. А. Міцкевича 10, розібрано будинок - пам'ятку на проспекті Свободи 45, було зафіксовано багато численні випадки невідповідного ремонту та пристосування партерних поверхів будинків - пам'яток у середмісті, і такі випадки не поодинокі. Для історичної частини Львова і великою проблемою стало те, що виконання проектних робот, реставрацію та будівництво виконують фірми, які не мають практичного досвіду у проведенні таких робіт та відповідних дозволів і ліцензій. Дуже часто документація виконується не фахово, крім того таку документацію не подають на погодження до міських виконавчих органів та державних органів охорони історичних пам'яток. Тим часом в "Директивах" ЮНЕСКО щодо охорони пам'яток всесвітньої спадщини на перше місце поставлено справу за дотриманням цілковитого контролю за проведенням будь-яких робіт на історичних пам'ятках. В пунктах 4.2.2.- 4.2.4. сформульовані вимоги повного документування таких пам'яток з обов'язковим опрацюванням відповідних проектів, а також про порядок виконання таких робіт на кожному об'єкті чи території.

Так такі історичні міста України як Одеса, Чернівці, Кам'янець-Подільський, Жовкла вже розробили та з успіхом застосовують спеціальні правила забудови та реставрації історичних та заповідних районів. На превеликий жаль у Львові такої документації поки що не розроблено, хоча науковці та громадські пам'яткоохоронні організації неодноразово наголошували на їх потребі.

Архітектурно-містобудівна спадщина в наш час стає головною домінантою у розвитку Львова. Тому слід відшукати зовсім нові підходи, які дали би можливість з врахуванням наукових позицій зберегти, реставрувати і в подальшому використовувати унікальний історичний центр нашого міста. При розробленні нових підходів до міста-пам'ятки світового рівня постануть такі актуальні завдання:

1. Необхідно вдосконалити правову базу охорони пам'яток, узгодивши її з існуючими міжнародними нормами. Значним чином покращити організаційну структуру існуючих органів охорони пам'яток. Дуже важливим буде те, щоб впровадити в дію Правила збереження, реставрації та використання історичних пам'яток.
2. З особливою увагою вивчити та опублікувати існуючі матеріали про архітектурну спадщину Львова, провести їх повну інвентаризацію. До цієї роботи слід залучити наукових працівників з університетів, а також використати існуючі спеціальні наукові програми та проекти.
3. На основі повної інвентаризації спадщини опрацювати Програму регенерації центральної історичної частини міста. Слід чим найшвидше переорієнтувати існуючу політику створення "зон реконструкції" на нову політику реставраційного спрямування, яка передбачає створення особливої зони регенерації історичного архітектурно-містобудівного комплексу центру Львова ( в границях території, яка була внесена до Списку, з можливим її розширенням), згідно існуючих правил та рекомендацій ЮНЕСКО та, зрештою, згідно наших містобудівних норм та правил для заповідних територій. Втіливши в життя ці першочергові заходи, ми будемо мати змогу наблизитись до вимог, які ЮНЕСКО ставить утримання об'єктів всесвітньої спадщини та до методик проведення і організації робіт на історичних комплексах.

В цій сфері громаді Львова доведеться наздоганяти, щоб надолужити упущене. Так у багатьох європейських країнах роботами по відновленню історичних центрів у містах таких як Львів, вже почали проводити ще в 60-80-х роках ХХ століття. Як приклад може служити місто Краків. Програму реставрації історичного центру Кракова уряд Польщі затвердив у 1961 році, а в 1976 році - затвердив комплексну програму по відновленню середмістя. Таку програму за останній час було реалізовано в Талліні (Естонія), за що їм було присуджено спеціальну премію "Золоте яблуко" Європи у 1980 році. Там було виконано комплекс робіт по відновленню середмістя, які розпочалися в 1970 році. Також у Ризі урядом Латвії було розроблено і затверджено у 1983 році проект по регенерації території Старої Риги. Дякуючи розробленій програмі регенерації та цілеспрямованій роботі щодо проведення в життя великого комплексу робіт, в такий спосіб вдалося відродити величезні історичні дільниці , які на сьогоднішній день являються гордістю нації.

У 60-90-х роках в польському місті Краків, в середмісті було реставровано чотириста споруд. У Львові за період з 1975 року по 1995 рік, коли було створено державний історико-архітектурний заповідник, фактично відреставрували лише близько 40 споруд.

4. Розроблення та впровадження в дію програми інвестування відновлення історичного ядра центру Львова, бо з утворенням нових суспільно-економічних умов особливої уваги потребує справа залучення коштів, як державних так і коштів з-за кордону. Як показує практика міста, яких було внесено до Списку всесвітньої спадщини раніше, велику частину коштів для виконання заходів по реставрації отримують від туристичної діяльності. У цій сфері використання історичних міст як джерела туристичної та культурної індустрії, В документах ЮНЕСКО нагромаджено великий міжнародний досвід, з яким вкрай необхідно познайомитися та використати у Львові.

"Директиви" ЮНЕСКО зокрема, визначають такі основні напрямки початкової стадії робіт на об'єктах пам'яток всесвітньої спадщини:

1. Посадові особи, які мають у своєму підпорядкуванні території історичних пам'яток всесвітньої спадщини та окремі об'єкти, повинні усвідомити які цінності там охороняються і яким чином вони мають бути збережені, і в обов'язковому порядку задокументовані.
2. Розроблення спеціальних "Правил", які мають відображати порядок діяльності на історичних пам'ятках, згідно заявленої ступені їх цінності.
3. В обов'язковому порядку провести інвентаризацію всіх культурних цінностей, які знаходяться на територіях всесвітньої спадщини.
4. Організувати проведення регулярних інспекторських перевірок пам'яток на окремих об'єктах, залучаючи до цих заходів спеціалістів з відповідною кваліфікацією та досвідом, з наступною публікацією звітів після проведення таких перевірок.
5. Розробка загального стратегічного плану управління історичною пам'яткою, в якому мають бути відображені загальні та пріоритетні обсяги реставраційних робіт. Відображення такого плану в річних програмах.
6. Врахування у діяльності організацій на історичних пам'ятках положень етики реставрації, а також застосування міжнародних норм та рекомендацій, які були розроблені і опрацьовані ЮНЕСКО для пам'яток всесвітньої спадщини.

У вказаних "Директивах" особливо наголошується на доцільності розробки довготермінової Концепції діяльності, на термін від 5 до 30-ти років, на об'єктах всесвітньої спадщини та складення планів меншої тривалості - на 3-5 років, а також і однорічних.

Всі ці приведені шість основних завдань, як ми бачимо, актуальні і для Львова. Маємо велику надію, що при наявності у місті значної кількості кваліфікованих реставраторів та наукових працівників з'явиться можливість з часом розв'язати всі правові, організаційні, методичні та практичні питання розвитку міста як історичного об'єкта всесвітньої спадщини, хоча ми з жалем мусимо відзначити, що ситуація по збереженню історично-архітектурних пам'яток поки що не в найкращому стані.