За легендою, у XVII ст. власником Ужгородського замку був угорський лицар Другет. Він мав дуже вродливу доньку.

У ті часи на закарпатські міста нападали поляки. Якийсь польський магнат задумав здобути Ужгородський замок. Аби довідатися, як це можна зробити, перебрався мандрівним лицарем й приїхав у замок на розвідку. Вечорами гаданий мандрівник розповідав господарям замку про свої пригоди у далеких краях. І от, слухаючи ці оповідки і захоплюючись мужністю мандрівного лицаря, донька Другета закохалася у нього. А коли дізналась, хто її коханий, не змогла здолати свого серця, розповіла й про те, скільки військової сили в замку та як його можна взяти — через потайний хід, таємницю якого знали лише члени родини володаря замку.

Проте шляхтич не встиг скористатися добутими відомостями, його було викрито і страчено. А коли батько дівчини довідався про її зраду, то живою замурував у фортечній стіні.

Відтоді щоночі ходить по замкові привид — це дівчина шукає свого коханого. З першими півнями привид зникає, щоб назавтра опівночі знову вийти на пошуки свого милого. А перед великою бурею у замку чути жалібний плач. То донька Другета просить простити їй...