Дуже давно, ще як була руська держава, на тому місці, де тепер руїни, стояла неприступна фортеця. А довкола неї жили люди. Через село біля замку пролягав великий торговий шлях. У тому селі стояла варта, і коли через село проїжджали купці, то варта казала їм: "Ту стань". Купці там зупинялися і мусили платити мито (цло). От від того село і назвали Тустань. А потім воно так розрослося, що стало головним містом руського князівства.
 
Та прийшли татари. Місто спалили, а потім напали на замок. Кілька разів йшли на приступ, та все марно, бо в замку було сильне військо, а мури високі і міцні, Тоді татари почали кидати за мури запальні смолоскипи, і влучив один з тих факелів у доньку князя того князівства. На ній вмить загорілася сукенка, і її батько злякано закричав: "Гориш! Гориш!"...

Від тих смолоскипів замок таки зайнявся і згорів, а ті люди, які врятувалися, заснували недалеко нове село Орич, а потім воно стало містом Урич.