Перша легенда
Колись дуже давно в долині річки Уж поселилась турецька царівна. Це була жорстока чародійка, і народ прозвав її Поганою Дівою.
Задумала
Погана Діва на крутій горі над Ужем серед дрімучих лісів побудувати для
себе неприступну фортецю. Яничари зганяли людей піднімати на гору
каміння і будувати твердиню. Для міцності мурів Погана Діва наказала
вапно гасити молоком та білками яєць. Та згодом й цього їй показалося
замало, і вона звеліла примішувати до вапна материнське молоко. Почали
помирати маленькі діти. По всій долині стояв плач, та Погана Діва лише
посміхалася. Та й на цьому Погана Діва не вгомонилася. Задумала вона
додавати до вапна ще й людську кров.
Не стало народу легше навіть
після закінчення будівництва замку. Вояки Поганої Діви нишпорили по
селах, сама вона із замкової вежі стежила за перехожими. Хто йшов попри
замок та не кланявся їй низенько, тому вона веліла голову рубати. Стали
люди це місце десятою дорогою обходити.
Жив в той час в селі
Ореховіце неподалік від замку наймит Іванко. Якось він сказав своєму
господарю, що визволить народ від Поганої Діви, щойно стане царем.
—
Коли це залізо заквітне, тоді ти будеш царем, — відповів господар,
встромивши в землю істик (паличку з наконечником для чищення плугу).
І
враз на його очах істик перетворився на зелений кущ з пишними
трояндами. Відпустив господар Іванка, пішов той в Ужгород, де якраз
вибирали царя. Хтось запропонував вельможам, що ніяк не могли
розібратися поміж собою, підкинути в повітря золоту царську корону. На
чию голову вона опуститься, той царем і буде.
Підкинули. І впав цей вінець на голову Іванка.
—
Не бути мужику царем, — сказали вельможі. І знов підкинули корону. І
знову опустилася корона на Іванкову голову, і в третій раз опустилася на
ту саму голову... нічого не вдієш — став Іванко царем. Зібрав він
велике військо, а також велів зігнати величезну череду худоби. Погнали
череду до замку Поганої Діви. Коли стало темно, Іванко наказав
прив'язати до кожної тварини дзвіночок, а до кожного рогу прив'язити
свічку та запалити її.
Коли все стадо з ревом посунуло на
фортецю, Погана Діва прокинулася від страшного галасу. Перестрашилась
царівна, скочила на свого чарівного коня і помчала в бік Ужгорода. Та
Іванко помітив утікачку — і почалася гонитва. Проминули вершники
Ужгород, вже попереду — річка Латориця.
Дорога йшла густим
дубовим лісом, і Погана Діва зачепилася своїм розкішним волоссям за
густі гілки та повисла на них, а кінь її поскакав далі.
Як не просила
царівна не губити її, пропонувала своє серце... та убив Іванко жорстоку
чародійку. Тіло її було спалено, а над попелом насипали курган. І зараз
він стоїть під замком в долині.
Друга легенда