Про Долину нарцисів люди переповідають кілька легенд.

Перша легенда

Одна з них є переспівом давньогрецького міфу про Нарциса: у незапам'ятні часи юнак блукав цими краями і натрапив на потічок Хустець серед мальовничої долини. Вода в ньому була чиста і прозора, як сльоза. Нарцис задивився на своє відображення у воді, наче у кришталевому дзеркалі, закохався у нього і залишився тут назавжди. А після його смерті поле вкрилося білосніжним серпанком квітучих нарцисів.

Друга легенда

Друга легенда оповідає про татарське лихоліття. Коли ординці напали на Закарпаття і взяли приступом Хустський замок, закарпатці припинили опір і піднесли у дарунок переможцям подушки, понабивані нарцисовими квітами — на знак покори і вірного служіння новим володарям. Ординці сприйняли це як належне, і звісно, не знали, що нарцис — отруйна квітка, і той, хто засне на подушці з нарцисів, більше не прокинеться. Отже, вранці в ординському таборі мало хто побачив схід сонця. Нажахані татари втекли зі страшного краю і ще багато років не потикали в нього носа.