Отже, історичних відомостей про виникнення і загибель замку немає, зате збереглася народна легенда.

Жив у замку один цар. Звідкіля він — ніхто не знав. Цар був чужий, не нашої віри. А дружину взяв собі нашу, але вона не прийняла його віри.

У царя був чарівний кінь Татош. Кінь цей ходив на трьох ногах, а підкови у нього були прибиті навпаки, і ніхто не міг по його слідах довідатись, куди помчав цар. Хоча кінь мав тільки три ноги, зате в ньому сиділа чортівська сила, він міг плигнути з однієї вершини на другу, з одного хребта — на другий, і ніхто його не міг наздогнати.

Цар був дуже жорстокий і страшенно мордував людей. А люди нічого не могли вдіяти, щоб себе захистити. Але знайшлася одна баба, що порадила, як бути, і от одної ночі, за її намовою, всі жителі околиці вигнали худобу, кожній худобині почепили між роги свічки і погнали на замок. Як почався шум, рев, цар піднявся зі сну — ні живий ні мертвий. Не знав, чиє то військо, що й мови такої ніколи не чув.

— А чи ти розумієш, жоно, по якому то вони кричать? — питається своєї дружини.

Але й дружина мовчки похитала головою. Ще більше налякався цар, сів на свого Татоша і кинувся навтіки, із замку скочив на одну гору, тоді на другу, на-третю. Тут на скелі Татош посковзнувся, а цар полетів у прірву і розбився.

Після смерті царя-поганина людям полегшало. Але були вони злі й на замок, і щоб ніхто більше не оселявся там і не знущався з них, спалили його, а мури зруйнували.

Відтоді стоять на горі лише замкові руїни.

Під замком у підземеллях залишилися скарби поганого царя. Багато хто хотів відкопати скарби, проте зробити це неможливо. На них сидить чорт з чорною, як смола, бородою по коліна й охороняє їх. А хто туди зайде, той втратить розум.

Якось Юрко Бердар, що жив поблизу замку, помітив, як під камінь залізла вивірка і зникла там. Він почав копати і знайшов золотий скарб. Але скарб був заворожений, і Бердар одразу захворів. Ходив по лікарях, два роки мучився, і ніщо йому не допомагало. Тоді та стара баба, що навчила людей, як вигнати поганого царя, порадила і Юркові віднести гроші назад. Послухався її. Відніс скарб на місце і одужав.

І вже після того ніхто не наважувався шукати скарби царя-поганина.