Пан Роман – єдиний у Прикарпатті чоловік, який вміє грати на 18 гуцульських інструментах.

Я бачила багато диваків, що приносили себе у жертву чи то якомусь виду мистецтва, чи фанатично помішані на збиранні марок, чи колекціонерів, що віддавали останню копійчину за якусь рідкісну, на мій погляд, дурничку. Але такого чоловіка, без тями залюбленого у народні інструменти, колекціонера, збирача і хранителя предметів побуту гуцулів – побачила вперше. Мабуть, нема у прикарпатському Жаб’єму, а нині Верховині, що в Івано-Франківській області, людини, яка би хоч раз не чула віртуозної гри заслуженого працівника культури України Романа Кумлика (на фото) на народних інструментах.

Пан Роман – єдиний у Прикарпатті чоловік, який вміє грати на 18 гуцульських інструментах, знає безліч співаночок та народних танців, що характерні для цього краю. У цьому я переконалася, коли на запрошення туристичної фірми "Крилос. Ком" побувала у приватному музеї Романа Кумлика, який він створив кілька років тому у своєму власному будинку. Матеріали для експозиції збирав протягом 30 років. Коли ми піднялися дерев’яними сходами на другий поверх, де, власне, й міститься музей, – втратили дар мови. На стіні у рядок музикант "вишикував" скрипки, поміж ними весільні фотографії, розмальовані тарелі, з яких гуцули ніколи не їли, а використовували як прикрасу. Нафтова лампа, яку колись запалювали лише для гостей та на Коляду.

Окремо в експозиції – одяг гуцулів. Гачі, постоли, вибивані паси, різьблені топірці. І все це є у музеї у двох варіантах – на свято і будень. А топірці, як розповів пан Роман, носили колись тільки парубки, а жонатий ґазда ходив з "клябукою" – спеціально вигнутою палицею.

Гордість експозиції – зібрані ним та подаровані горянами народні інструменти. Розповідаючи про кожен інструмент – скрипки-довбанки, козу-дуду, дримбу, цимбали, трембіти, роги – пан Роман ще й грав на кожному з них. Розповів про ріг. Каже, це старовинний "мобільний телефон". Його використовували для передачі повідомлень на великі відстані. Вперше почула, що трембіта – обрядовий інструмент, його використовували в особливих випадках: на Коляду, під час весілля або похорону. Виготовляють трембіту з прокип’яченої березової кори. Заграв пан Роман коломийки і на сопілці. Однак улюбленою все ж таки залишається скрипка. Її музикант взяв до рук ще малим. В 11 років його закликали грати "при столах", тобто на святі. Він, мабуть, єдиний скрипаль на Гуцульщині, який грає на скрипці на всі боки: і за головою, і під коліном… Може одночасно грати однією рукою на цимбалах, другою – на сопілці.

За словами пана Романа, попри те, що гуцули від природи обдаровані музиканти, батьки раніше не особливо тішилися, що їхній син захопився музикою. Казали, що з музиканта не буде доброго ґазди. Колись весілля справляли не у суботу-неділю, як зараз, а посеред тижня. У середу та четвер весільний музика грав, а у п’ятницю відпочивав. І не мав сили й часу пильнувати господарку.