Кричук з Криворівні був також опришком, але сам, без легінів. Він мав любаску Ткачучку в Ясеновій. Вона мала від нього їсти та пити, та всякі убори, скільки сама захотіла.

Але прийшов наказ із Соколова та Львова, аби Кричука видати, інакше село буде мати біду. Як пішов Кричук на рабунок, наказував любасці, аби йому було їдло та пити у тім і тім місці й аби вона на нього ждала. Пани просили Ткачучку, аби вона його в який спосіб видала, бо прийшов такий наказ. Впевнили, що їй добре буде поводитися, аби вона з ним вийшла у лісок. Ткачучка обіцяла їм так зробити, бо побоювалася, аби і сама не мала якої біди.

Коли вона приготувала у ліску харч та пиття, приходить Кричук, і вони обоє сідають собі та п'ють і їдять. Коли він вже добре упився, вона почала його обійськувати, і Кричук заснув коло неї. Тоді вона махнула рукою на варту, а та почала поволі наближатися. Вона відступилася, а варта з сокирами прибігла і зарубала його на смерть. Кричук ще був настільки дужий, що стрілив раз із пістолета, але нікого не трафив, бо ті сокири затяли йому в самі груди, в серце.