Княжий Львів.
Положення княжого міста тісно пов'язане з
фізіографією. Місто розбудувалось на границі сухого незалісеного
подільського берега й залісеної багнистої заплави Полтви, саме там, де
на стику водотривкого вапняку виходять багаті горизонти джерельної води. Старий Львів,
як і інші тогочасні міста українських князівств, складалися з трьох
частин: дітинця, тобто укріпленого міста, підгороддя (окольне місто) і
пригороддя. Дітинець знаходився на тій горі, що звалася в XV ст. Горай, в XVII – Лиса гора (у новіші часи її почали звати Княжою горою) і була відділена від Високого Замку
глибоким яром, засипаним після 1830-1840 рр. Як видно з гравюри XVII
ст. це була висока і незалісена, стрімка і важкодоступна гора.
Дітинець був добре укріплений валами, засіками і частоколом так, що
витримував численні ворожі напади. Тут, імовірно, знаходився "стовп" –
оборонна вежа, будинок для князя і дружини, сховища для харчів та,
можливо, каплиця. Мешкати тут було доволі важко з причини сильних
вітрів. По північно-західному схилі гори простягалося підгороддя,
яке було також укріплене валами і частоколами. Тут були княжі тереми
(вище церкви св'ятого Миколая, на горбку, що звався Будильниця), від
яких вела круто вниз дорога до торговиці – Старий Ринок. Пригороддя займало правий берег заплави ріки Полтви і схили гори та тяглося півколом по західній, північній та південній стороні Княжої гори.
Воно не було укріплене, імовірно, захищалося тільки валами або й
частоколом, а на випадок збройного ворожого нападу мешканці разом зі
своїм майном тікали і шукали захисту в окольнім городі та дітинці.
Окремо, на стрімкій горі, стояв укріплений монастир св. Юра. Княже місто розбудовувалося на торгівельному шляху,
що йшов від Чорного моря через Галич-Львів-Холм до Балтійського. Цей
шлях проходив через Старий Ринок та повз численні церкви і монастирі, з
яких залишились донині (побудовані наново на старих місцях чи
фундаментах) – церкви: св. Параскеви, св. Онуфрія і св. Миколая;
костели: Івана Хрестителя і Марії Сніжної.
Будівництво було, як стверджують фундаменти, візантійсько-романське, в
більшості мабуть дерев'яне, тому то з давніх пам'яток в цілісності
нічого не залишилося. Княже місто
було людне (тут були колонії: німецька, вірменська, татарська) й
просторе, з численними домами і крамами, городами і садами. Поля й
сіножаті знаходились і на другому березі Полтви. Його простір становив
50 га і сполучався на сході з громадою Знесіння.
|