Хустський замок мав велике стратегічне значення, перебуваючи у складі різних держав — Галицького-Волинського князівства (1281—1321 pp.), Угорського королівства до 1526 р., Трансільванського князівства до кін. XVII ст.


Замковий комплекс в Хусті створювався в XI—XII ст. (за переказами — в дотатарську добу, тоді укріплення було дерев'яним). 1191 р. була збудована кам'яна фортеця, будівництво якої тривало понад сто років. Замок мав захищати кордони та охороняти "соляний шлях" від Солотвинських копалень вздовж Тиси.


1242 р. ординці зруйнували замок (до часів татарської навали належить легенда про Червону скелю). Згодом угорські королі відбудували замок і продали його разом із марамороськими соляними копальнями угочанському жупану. Кілька сотень років поспіль замок переходив із рук в руки. 1514 р. замок захопили повстанці-куруци під час селянської війни під проводом Дьордя Дожі. 1526 р. замок перейшов у володіння до трансільванських князів, які його реконструювали та укріпили. 1594 р. 80-тисячна татарська орда спустошила Хуст і околиці, проте замку не здобула, як і під час татарського нападу 1659 р. Не взяли замку і турки в 1661—1662 pp. під час турецького походу на Мараморош.


В кінці XVII ст. Трансільванію завоювала Австрія, і замок відігравав важливу роль під час антигабсбурзьких війн трансільванських князів, зокрема у повстанні 1703— 1711 pp. під проводом Ференца II Ракоци. В 1703 р. постанці-куруци заволоділи замком, а в 1709 р. трансільванська шляхта провела тут свій Сейм, на котрому ухвалила рішення про незалежність від габсбурзької корони. Згодом, перебуваючи у складі Австрійської імперії, замок від сер. XVIII ст. втрачає своє стратегічне значення. А 3 липня 1766 р. під час великої грози над Хустом блискавка влучила в порохову вежу замку, від вибуху значна частина фортеці була зруйнована (існує легенда, нібито у порохову вежу влучив, вистріливши із дерев'яного канону (гармати), легендарний опришок Пинтя). Майбутній австрійський імператор Йосиф II під час оглядин замку в 1773 г. дійшов висновку про його фортифікаційну непридатність. А в 1788 р. ще одна сильна гроза остаточно зруйнувала замок. Після цього влада дозволила брати каміння руїн для міського будівництва.


Містичний Влад Дракула є прямим нащадком рицаря Драга—володаря Хустсько- го замку, що його 1329р. угорський король подарував цьому рицарю та його брату.

Є біля Хуста ще давніший Вишківський замок, що, як і Хустський, охороняв "соляний шлях", який пролягав із солотвинських копалень до Західної Європи.