"Карпатські сни" Олени Кондратюк

Олена Кондратюк – оригінальна і самобутня мисткиня з характерним, притаманним їй світобаченням, підгрунтям якого є слов’янська українська культура. І це не дивно, адже вона уродженка Запоріжжя, що славне своєю героїчною історією, нащадок запорізьких козаків, така ж волелюбна і норовлива, як вітер гарячих південних степів. Можливо, саме це й вирізняє її в середовищі корінних митців краю, що опираються на етнічну культуру, яку вони представляють.

Відзначу, що карпатська тематика у творах художниці з’явилась ще у 80-і роки, коли вона зі Львова переїхала в Ужгород. Авторка зізнається, що в своїх нових роботах вирішила всю свою увагу сконцентрувати на образах символах Закарпаття, на тих речах, що характеризують життя і побут закарпатців. Це, приміром, характерні для Закарпаття керамічні вироби: корчаги, довжанки, миски чи ткані доріжки, вишивані рушники, сорочки тощо.

Гадаю, що Олена Кондратюк досягла творчої зрілості, і здається, нині для неї не існує недосяжних творчих вершин, які б вона не здолала. ЇЇ манера письма надзвичайно екпресивна і виразна, емоційно насичена. Вона пише легко й впевнено, напрочуд артистично й ефектно, водночас без найменшого натяку на манеризм. Фантазія мисткині безмежна, багатий образний лад. ЇЇ характеризує романтично-ліричне світоспийняття, що знаходить своє втілення в її живописних роботах. Вона вільно грається з формою, кольором, витворюючи на полотні чарівний казковий світ, в якому хочеться жити, бо там панує краса, гармонія, добро.Характерно, що навіть у пейзажах чи натюрмортах вона залишається яскравою і неповторною, бо ніколи не копіює натури, а фіксує своє враження від неї, акцентуючи нашу увагу  на тому, що її вразило. Колорит її полотен неповторний, грає напівтонами, гармонійним поєднанням теплих і холодних кольорів.

Надзвичайно багатий внутрішній світ мисткині, сформований класичною літературою часто слугує основою її тематичних картин.  У своїх творах художниця часто звертається до алегорії, створюючи образи-символи, які вражають своєю довершеною недовершеністю, залишаються свіжими й безпосередніми.

Примітно, що вона майже ніколи не звертається до портретного жанру. Але, можливо, наступна її виставка буде присвячена саме цьому жанру, і художниця подивує нас своїми новими роботами, розкриє ще одну грань свого могутнього таланту.