Дві спроби самогубства, а після того … зрада понад 600 підпільників. Як сталося так, що керівник ОУН Буковини "всипала" чекістам стількох своїх побратимів?

Історики мали б бути вдячними зрадникам підпілля. Адже їхні свідчення, вибиті силою чи витягненні обіцянками кращого життя, є неоціненним джерелом інформації. Читаючи протоколи допитів, дослідники опиняються по один бік барикад із слідчими НКВД і вишукують максимум потрібної інформації. Різниця в тому, що тепер її використовують для відтворення картини минулого, увічнення пам’яті загиблих, а тоді добували з однією метою - знищення підпілля і окремих діячів. Із протоколу допиту "розколотого" повстанця можна дізнатися про структури руху опору, його персональний склад, особливості роботи. Часто це відомості, які неможливо отримати з жодного іншого джерела.

Такими є, до прикладу, протоколи допитів Артемізії Галицької. Колишній керівник ОУН на Буковині, вона в своїх свідченнях дає розлогу і детальну картину особливостей діяльності підпілля на підконтрольних їй теренах, називає прізвища і посади сотень (!) його учасників. Тому сьогодні архівно-кримінальна справа №67446 на Галицьку Артемізію Григорівну – головне джерело для дослідників діяльності ОУН на Буковині. Матеріали справи опубліковані в дев’ятому томі новій серії "Літопису УПА".

У цій же книзі подана коротка біографія Артемізії, читаючи яку важко зрозуміти, що штовхнуло підпільницю на зраду, що спонукало її "всипати" практичну всю очолювану нею мережу. Адже в підпіллі вона була не випадковою людиною, її знали як глибоку ідейну і переконану націоналістку.

Артемізія Галицька народилася у 1912 році в с. Садгора Чернівецької області, в багатодітній родині. Після завершення навчання у вчительській гімназії в Ботошані, з 1932 року працювала учителькою. Була активісткою просвітницького руху, незважаючи на заборону румунської влади, навчала дітей української мови, історії, культури. За це молода учителька переслідувалася і неодноразово втрачала роботу. В 1940 році, після приєднання Західної України та Буковини до УРСР, налагодила зв’язок із членами ОУН з Галичини.

Після відступу радянської влади Артемізія продовжила активну роботу в націоналістичному русі під румунською окупацією. Зокрема, брала участь в організації втечі з лікарні затриманого румунами керівника підпілля ОУН Буковини М.Колотила-"Кобзаря".

Тікаючи від румунського арешту в 1942 році вона перебралася до Львова, проте й тут було неспокійно. В листопаді-грудні того року містом прокотилася німецька хвиля арештів членів ОУН, тому Артемізія Галицька переїхала до Коломиї. Тут вона бере участь в організації та проведенні вишколів членів ОУН, викладаючи санітарну справу та ідеологію. Крім того, виконує функції зв’язкової між підпіллям рідної Буковини та Галичини. На початку 1944 року її забирає на роботу референт зовнішніх зв’язків Проводу ОУН Микола Лебедь. Артемізія бере участь у підготовці та проведенні переговорів між українським визвольним рухом та румунською окупаційною владою.

26 березня 1944 року Артемізія Галицька-"Мотря" з десятиособовою охороною повернулася на рідну Буковину, аби очолити місцеве підпілля та творити відділи Української Повстанської Армії. Її активна робота на цій посаді перервалася арештом НКВД.

Біографія підпільниці в "Літописі УПА" закінчується наступним абзацом: "Формально А.Галицька була заарештована УНКВС по Чернівецькій області 18 квітня 1945 року. Такою була специфіка радянської слідчої системи - людей тримали у в’язницях місяцями без офіційного арешту, намагалися з’ясувати і використати їх можливості, а вже потім офіційно заарештовували. 31 серпня 1945 р. військовим трибуналом військ НКВС Чернівецької області вона була засуджена за ст.ст. 54-1 "а" та 54-11 КК УРСР до розстрілу. Однак, Військова колегія Верховного суду СРСР рішенням від 10 жовтня 1945 р. "взявши до уваги, що засуджена Галицька допомогла радянським органам в ліквідації підпільної організації ОУН на території Буковини" замінила розстріл на 10 років виправно-трудових таборів. Відомостей про подальшу долю у справі немає".

Далі "Літопис УПА" подає тексти протоколів допитів колишньої підпільниці, в яких вона "сипле" своїх товаришів. На жаль, пояснень, коли і за яких обставин стався реальний, а не формальний арешт Артемізії книга не містить. А відповідь саме на це питання проллє світло і на інше, навіть важливіше – чому і як відважна підпільниця стала зрадницею.

А сталося це через бочку, але не ту, що витвір рук бондаря, а вигадливу операцію НКВД. "Бочкою" підпільники називали особливий вид операцій чекістів, в документах радянської спецслужби зустрічаємо більш формальну назву "Літерний захід "ЛП".

ЛП - очевидно означає "легендований провід". Тож маємо справу з діяльністю сумнозвісних агентурно-бойових груп, які діяли під виглядом повстанців. Деталі "Бочки" для "Мотрі" дізнаємося із виписки з агентурної справи "Фанатики", яка збереглася в 372 справі, одній зі сформованих чекістами для прославлення власних подвигів tsn.ua/analitika/pam-yatnik-vorogu-abo-yak-kgb-pisav-istoriyu-upa.html.

Отже, Артемізія Галицька-"Мотря", провідник ОУН Буковини, була захоплена чекістами 27 грудня 1944 року, тобто за чотири місяці до офіційного арешту. Під час затримання непокірна повстанка спробувала покінчити життя самогубством і вистрелила собі в голову. Проте чекісти не дали їй вмерти - терміново під пильною охороною відправили на операцію в Чернівецьку лікарню. Прийшовши до тями, Артемізія зрозуміла: втекти їй не вдасться, тому зробила другу спробу самогубства – "прагнучи смертельного результату, намагалася пальцем відкрити рани в районі голови". Проте й цього разу їй не дали померти.

Затриманий разом з Артемізією підпільник Мирослав Гайдук, швидко зламався і надавав усю необхідну слідству інформацію. Він заявив про свою провідницю – вона "людина, яка ніколи не дасть потрібних свідчень про ОУН та УПА на Буковині". Тому чекісти вирішили випитати все підступом, організувавши "викрадення" жінки з лікарні "оунівцями".

Операцію провели на Різдво, 7 січня 1945 року. "Підпільники" доставили Артемізію на конспіративну квартиру в Чернівцях, привели до неї лікаря, який продовжив лікування. Це був професор, хірург Булевський, який в роки війни перебував у партизанському загоні Мєдвєдєва, а тепер зображав колишнього учасника відділів отамана Тараса Боровця-"Бульби".

Іншими учасниками смертельної гри були: заступник начальника УНКВД підполковник Біленко - в ролі представника Проводу ОУН "Тараса", начальник оперативного відділення УНКВД старший лейтенант Гончаренко - в ролі референта СБ "Івана" та оперуповноважений Відділу боротьби з бандитизмом старший лейтенант Гусак - в ролі підпільника "Стецька".

В розробці брали участь також дві жінки, утримувачі конспіративних квартир "Даша" і "Клава". Для підсилення враження реальності чекісти імітували небезпеку можливого повторного арешту Артемізії і двічі міняли конспіративні квартири, "побоюючись провалу". При цьому хвору підпільницю перевозили в порожній шафі чи дивані.

"Мотря", яка сама організовувала втечу з лікарні свого товариша підпільника в 1942 році, повірила у порятунок. Як їй стало краще, "Тарас" оголосив, що йому від імені Проводу ОУН доручено провести слідство з метою з’ясувати причини провалу підпільних клітин після її арешту. Слідство проводитиме "есбіст" "Іван", якому Артемізія повинна була подати повні списки підпілля з метою перевірки та виявлення провокаторів.

При цьому "Іван" був досить жорстким слідчим, граючи роль "поганого поліцейського". "Добрим" був "Стецько", "який проявляв особливу турботу і увагу до "Мотрі" чим привернув її до себе...

"Стецько", користуючись дружбою і довірою "Мотрі" отримав від неї додаткові відомості про багатьох членів ОУН, при цьому встановлено, що "Мотря" не передає змісту своїх бесід зі "Стецьком" "Івану ".

В результаті такого допиту чекісти отримали інформацію про 242 членів ОУН на Буковині, не рахуючи складу куреня УПА, також дані про підпільників з інших областей - всього більше, як на 600 осіб!

"В ході оперативної реалізації матеріалів, отриманих в результаті комбінації з "Мотрею", - читаємо в чекістському звіті, - нами заарештовано:
1. Членів обласного проводу - 2 осіб
2. Повітових керівників - 1 особа
3. Районних керівників - 4 особи
4. Підрайонних керівників - 5 осіб
5. Станичних - 31 особу
6. Господарчих станичних - 4 особи
7. Пропагандистів ОУН - 2 особи
8. Зв’язкових ОУН - 9 осіб
9. Членів ОУН - 117 осіб

Крім цього, при проведенні операції із затримання оунівців за свідченнями "Мотрі" вбито:
1. Членів обласного проводу - 3 особи
2. Районних провідників - 3 особи
3. Підрайонних провідників - 5 осіб
4. Станичних - 9 осіб
5. Пропагандистів - 1 особа
6. Учасників ОУН і УПА - 216 осіб".

В документах не знайдемо жодної інформації, що пережила відважна підпільниця Артемізія Галицька, зрозумівши, що стала жертвою провокації і причиною арешту та вбивства сотень своїх соратників. Напевно, це було навіть страшніше, ніж двічі дивитися у вічі власній смерті...

Через кілька місяців отриману підступом інформацію оформлено у протоколи допиту тепер уже офіційно арештованої підпільниці "Мотрі", яка "допомогла радянським органам в ліквідації підпільної організації ОУН на території Буковини".