Звідки Куділь був родом, добре не знаю, але все мені здається, що із Жаб'я. Куділь ходив багато років у опришках і був уже таки старим опришком. Він ходив із ПІтолою, а як Штолу повісили, то ходив з Ревізорчуком. Тоді, як мав ді Ревізорчук зробити зраду на легінів-опришків, то в тій ровті постріляли Куділеві ногу ровтарі.

Куділь ще сокотив Ревізорчука, аби був його убив, але Ревізорчук утік. Тоді Куділь пішов у кременицю та й зимував у Юраша та й там вигоювався.

Як яла зима вигибати, то Куділь пішов десь на Жаб'е у Кринту. Він, хромий на постріляну ногу, пошкутильгав через Комаршгчний. Штефаи Шкиндя з Голов ішов з Вихода та й уздрів слід зимою на Комарничнім. Кажуть, що Шкиндя був злодій та й хотів приподобатися Гирлічці, та й зібрав ровту і пішов у погоню за Куділем.

Лише Куділь прийшов отам на Гриневу улогу, а його обскочила ровта. Він не мав ані пороху, ані куль, порожня була його стрюба, бо в зимі не мав де дістати пороху ані Куль. Ровтарі крикнули:
— Мечи зброю!

Він верг.
— Мечи ножі, сокиру!

Він то все пометав, бо гадав, що вони думатимуть, ніби він не опришок, та й пустять його. Ровта обскочила, зв'язала Куділя, а Куділь сказав:
— Ото коби я був знав отакого, то й ноги би вашої звідси не пішло. Я гадав, що вас є біда знає скільки, такий витяп зробили, а то вас лише шість.

Куділя видали Гирлічці, а він його стратив.