Оповідають, що якось два брати, графи угорські, полюючи в цих місцях, побачили у селі Перегінському попадю, яка славилась на всю околицю своєю вродою. А що графи були свавільні і ніякого закону над собою не визнавали, то й викрали бідолашну собі на втіху.

Але та попадя мала брата, парубка, який, довідавшись про викрадення, зібрав гурт товаришів і кинувся в погоню за викрадачами.

Графи, бачачи, що погоня наближається, вирішили, що один з них, посадивши попадю на коня, утікатиме далі, а другий стане до поєдинку.

От перший брат поліг від кулі, і погоня кинулась за другим викрадачем. На одній з гірських вершин упав під ним кінь. Утікав він далі пішки, волочачи попадю за собою. На другій горі, побачивши, що не втече, вирішив збезчестити свою жертву. Та, боронячись від ганьби, встромила собі ножа в груди. На третій вершині наздогнали графа і там його застрелили.

Отож першу гору, де загинув кінь, назвали люди Кінь Грофецький, другу, де загинула бідолашна жінка, — Попадею, а третю, де вбили графа, — Грофою.