Місце для великого гірськолижного курорту було обране дуже вдало. Добиратись до Славська просто – підходить будь-який поїзд, який іде по гілці залізниці Київ-Львів-Чоп. Поряд в тому ж напрямку проходить автотраса, стан якої після капітального ремонту робить поїздку швидкою і приємною. Єдину проблему становить двадцятикілометрове відгалуження дороги у напрямку самого Славська. Через невелику віддаленість від Львова – 2,5 години залізницею Славсько давно стало для львів’ян улюбленим місцем виїздів вихідного дня.

В самому Славську кожен любитель катання може знайти гору, що відповідає його рівню підготовки. Початківці, як правило, далеко від самого селища не віддаляються і зосереджуються на пологих схилах гори Кремінь – траси «Політех» і «ФМІ», по одному бугельному підйомнику на кожній.

Лижники і бордери з кращим рівнем катання в Славську не затримуються і їдуть на найвищу гору курорту – Тростян (1235м). Тут працюють шість бугельних витягів – два на центрі, один на півночі, і три на заході. Дорога з Славська веде до центральних підйомників. Стан її такий, що навіть ті відпочивальники, які приїхали в Славськ власними автомобілями, здебільшого користуються послугами приватних перевізників на УАЗ-ах. Добратись можна або до бугелів на «центрі» або до нижньої станції крісельної канатної дроги, яка знаходиться ближче.

Сама гора Тростян дуже цікава – багато варіантів спусків, схили різної крутизни, можливість позатрасового катання. Проблема тільки в тому, що серйозно нею перестали займатись ще з радянських часів. За винятком одного «допельмайра» на «центрі» решта підйомників працюють ще з 70-х років, швидкістю та надійністю не відрізняються.

Ратрак на схилах – видовище рідкісне, штучне освіження відсутнє. Траси ніхто спеціально не готує, вкатуються самими відпочивальники, тому стан їх бажає кращого. Величезні, закатані майже до льоду, горби центру Тростяна серед українських лижників стали вже легендою. Сказане вище зумовило відтік любителів активного зимового відпочинку на нові гірськолижні курорти, з сучасними підйомниками, добре підготованими трасами і значно вищим рівнем сервісу. Залишились тільки стійкі фанати Тростяна, для яких зменшення кількості людей на горі тільки плюс – пропали черги на підйомниках і ціни тримаються на досить демократичному рівні.

Окремо слід згадати про гору Погар (857м). Трас на ній всього дві, працюють два бугельних витяги. Знаходиться вона недалеко від станції, легко дійти пішки. Схили порівняно з Тростяном короткі і пологіші. Але великий плюс – тут працює штучне освіження.

Кілька років тому в Славську з’явився новий гірськолижний комплекс – «Захар Беркут», розміщений на схилах гори Високий Верх. Доїхати можна власним транспортом. (2км від центру Славська нормальною дорогою) На горі працює двомісна крісельно-канатна дорога і два бугельних витяги. Кріселка дуже повільна, використовується в основному для доїзду з нижньої станції в зону катання. Варіантів спуску небагато, вершина дуже полога. Тому більшість тих, хто катається краще, все таки обирають Тростян.

Крім вище перелічених схилів можна ще згадати «Варшаву» та «Грабовець». На «Варшаві» - швидкісний витяг та як правило добре підготований схил. На «Грабовці» в хорошу сніжну зиму дуже добре фрірайдерам. Мінус цих схилів – велика віддаленість від Славська.

Ті, хто вирішив залишитись у Славську надовше можуть зупинитись як в готелях, так і в приватному секторі. Умови можуть сильно відрізнятись - при бажанні можна знайти варіанти на будь-який смак і кишеню.

Особливість Славська – майже повна відсутність закладів харчування на самих схилах. Цим тут займаються приватно місцеві жителі. Смачна домашня кухня і прекрасні краєвиди навколо додадуть відпочинку смаку і позитивних вражень.