Напередодні 1990 р. на пленумі Українського товариства охорони пам'яток історії та культури вперше була вручена премія імені Павла Чубинського. Першим лауреатом став фольклорист, етнограф і краєзнавець Григорій Васильович Дем'ян. Премію цю Товариство заснувало в 1989 р. на честь 150-річчя від дня народження видатного українського етнографа Павла Платоновича Чубинського (1839-1884).

Григорій Дем'ян родом з-під Славська. Закінчив Стрийське педучилище, згодом історичний факультет Львівського держуніверситету і майже 20 років працював учителем історії у Славській середній школі. Про нього я багато наслухався від його вихованців, що навчалися зі мною на одному факультеті в університеті. Особливо згадувалось про роботу краєзнавчого гуртка, який він вів. Про те, як захоплено вивчав архівні матеріали про відомого діяча «Руської трійці» Івана Вагилевича і водночас збирав відомості про життя і діяльність визначних людей Стрийщини... Місцевому шкільному начальству, на жаль, не до вподоби була активна громадська позиція Григорія Васильовича. Почалися брудні наклепи, шельмування. І він вирішив переїхати на нове місце — на Буковину і тут став працювати вчителем історії у Веренчанській середній школі Заставнівського району.

За короткий час Григорій Дем'ян полюбив багатий на фольклор, історичне минуле край, організував тут учнівське історико-краєзнавче товариство із секціями історії, літературного краєзнавства, фольклору та етнографії. Про діяльність Веренчанського історико-краєзнавчого товариства багато писалось у пресі. Учні зібрали чимало матеріалів про життя та діяльність уродженців Заставнівщини. Згодом усі ці матеріали були використані в експозиції новоствореного музею історії села Веренчанка.

Григорій Дем'ян зумів поєднати нелегку педагогічну працю з громадською та науково-дослідницькою. Для поїздок по селах Буковини, Івано-Франківщини, Львівщини, для вивчення народної творчості використовував літні канікули. Бажання зберегти у записах народну пісню привело Григорія Васильовича на Кубань, де він побував майже в усіх станицях з українським населенням.

На сьогодні в доробку Григорія Васильовича понад п'ять тисяч записів народних пісень, близько 15 тисяч коломийок, дві тисячі прислів'їв та приказок, сотні казок, легенд і переказів, народних оповідань тощо. Загалом його записи складають унікальну колекцію — 50 тисяч зразків усної народної творчості.

Його записи фольклору, вкладені в окремі книжкові томи, зберігаються у відділах рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України, Інституту мовознавства ім. О. Потебні НАН України, в науковій бібліотеці ім. В.Стефаника НАН України, у Львівській організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Окремі цикли записів надруковані в збірниках: «З гір карпатських», «Ходили опришки», «Легенди та перекази», «Народні оповідання», «Дитячий фольклор», «Календарно-обрядові пісні» та ін. Григорій Дем'ян регулярно виступає з публікаціями в періодичних виданнях, у колективних збірниках. Про це свідчить, зокрема, виданий Львівською організацією Українського товариства охорони пам'яток історії та культури «Бібліографічний покажчик. Г.В.Дем'ян». Його підготував письменник та етнограф В.Т.Скуратівський. У покажчику зафіксовано 380 друкованих праць ентузіаста.

Захоплення Григорія Васильовича різноманітні. Його цікавлять і легенди та перекази про Івана Франка. Мріє про видання такої книжки. Постійно збирає матеріали про видатних людей. Його нариси «Таланти Бойківщини» вже побачили світ у 1991 р. у видавництві «Каменяр».

Мені видається, що Григорій Дем'ян своєю відданістю справі нагадує Павла Чубинського, який був таким же подвижником і залишив чималу спадщину — сім томів «Трудів етнографічно-статистичної експедиції». Напевно, премія імені П.Чубинського для нашого сучасника-етнографа є справедливою нагородою за його невтомну працю. В останні роки Григорій Дем'ян не тільки працює на ниві науки, культури, але й бере активну участь у громадському житті. Він, член Конгресу Українських Націоналістів, готує нариси про діячів ОУН.