В селi Кобаках на Гуцульщинi
13 квiтня 1874 року народився у селянськiй сiм'ї вiдомий український
письменник, культурно-освiтнiй i громадський дiяч Марко Черемшина
(Семанюк Iван Юрiйович).
Тут, серед убогих гуцулiв, пройшло
дитинство Марка Черемшини, тут майбутнiй письменник побачив все горе
поневолених односельчан, в середовищi яких черпав всi свої знання з
народного життя, побуту, фольклору i етнографiї. "Етнографiчних
матерiалiв я не збирав", писав вiн в 1926 р. в своїй автобiографiї, "бо
сам був тим матерiалом, пересякнувши наскрiзь народними пiснями та
казками iз самого малку. Я вирiс серед спiванок та казок, та сопiлок,
вдихав їх в себе i вiддихав ними".
В Кобаках Марко Черемшина
прожив з 1874 по 1889 рiк, тобто 15 рокiв. Його батько Юрiй Семанюк був
письменником, читав рiзнi книги, зокрема, твори Юрiя Федьковича, з яким
був особисто знайомий. Цю любов до книги батько передав своєму синовi.
Малий Iванко провiв своє дитинство у дiда Дмитра Олексюка, "правiрного
гуцула", доброго знавця гуцульського фольклору, який навчав малого
Черемшину любити рiдну Гуцульщину, розповiдав казки, спiвав коломийки,
спiванки на флоярi i вчив бачити прекрасне у цьому казковому краї,
заохочував маленького Iванка до читання.
В рiдному селi малий
Черемшина ходив до мiсцевої школи i завдяки батьковi читав твори Т. Г.
Шевченка, Ю. Федьковича, Квiтки-Основ'яненка, М. Вовчка, "Русалку
Днiстрову", а в дiда начався любити народну творчiсть Гуцульщини,
захоплювався красою рiдного краю, бачив злиденнiсть гуцулiв.
З
1898 р. М. Черемшина навчався в Коломийськiй гiмназiї, де познайомився з
В. Стефаником, Л. Мартовичем, де формувався пiд впливом творчостi
класикiв української i росiйської лiтератури. Але вiн не забував про
рiдну Гуцульщину (пiсля закiнчення гiмназiї в 1896 р. кiлька мiсяцiв жив
у Кобаках). Важке життя селян-гуцулiв так просякло його думки, що Марко
Черемшина, перебуваючи у Вiднi (1896-1906 рр.) i навчаючись на
юридичному факультетi, виношує персонажi майбутнiх творiв. Працюючи на
адвокатськiй посадi в Делятинi у 1906-1912 рр., а потiм в Снятинi, часто
заїжджав в рiдну оселю. В своїх творах вiн вiдображав трагiчну долю
гуцулiв. Найбiльшу славу йому принесла збiрка творiв пiд назвою "Карби"
новели з гуцульського життя, яка вийшла в Чернiвцях в друкарнi "Руської
Ради".
В перiод першої iмперiалiстичної вiйни спiвець Гуцульщини
Марко Черемшина, перебуваючи переважно в Кобаках, особисто спостерiгав
руїни i голод у рiдному краї. Тодi вiн почав вести "Щоденник", в якому
записував свої враження про важке воєнне лiхолiття гуцулiв. Всi цi
матерiали лягли в основу новел з життя гуцулiв перiоду iмперiалiстичної
вiйни.
Письменницький талант М. Черемшини формувався i
кристалiзувався в основному пiд впливом лiтературної спадщини Т.
Шевченка, творчостi i безпосереднього контакту з могутнiм талантом Iвана
Франка, щирої i довголiтньої дружби з Василем Стефаником з одного боку
та постiйного контакту з односельчанами-гуцулами довколишнiх сiл i гiр,
якi йшли в юридичну консультацiю омужицького адвоката, з другого боку.
В
основному з 1919 р. М. Черемшина жив i працював в Снятинi, але до кiнця
своїх днiв часто навiдувався до рiдної оселi в Кобаках. Сюди вiн
приїхав востаннє 27 квiтня 1927 р., щоб вiдвiдати могилу батька, i,
немов прощаючись з рiдною гуцульською землею, раптово помер.
Гуцульщина
стала щасливою землею, по якiй ходили i творили видатнi дiячi
української культури i науки кiнця XIX-початку XX столiття.