В селi Кобаках на Гуцульщинi 13 квiтня 1874 року народився у селянськiй сiм'ї вiдомий український письменник, культурно-освiтнiй i громадський дiяч Марко Черемшина (Семанюк Iван Юрiйович).

Тут, серед убогих гуцулiв, пройшло дитинство Марка Черемшини, тут майбутнiй письменник побачив все горе поневолених односельчан, в середовищi яких черпав всi свої знання з народного життя, побуту, фольклору i етнографiї. "Етнографiчних матерiалiв я не збирав", писав вiн в 1926 р. в своїй автобiографiї, "бо сам був тим матерiалом, пересякнувши наскрiзь народними пiснями та казками iз самого малку. Я вирiс серед спiванок та казок, та сопiлок, вдихав їх в себе i вiддихав ними".

В Кобаках Марко Черемшина прожив з 1874 по 1889 рiк, тобто 15 рокiв. Його батько Юрiй Семанюк був письменником, читав рiзнi книги, зокрема, твори Юрiя Федьковича, з яким був особисто знайомий. Цю любов до книги батько передав своєму синовi. Малий Iванко провiв своє дитинство у дiда Дмитра Олексюка, "правiрного гуцула", доброго знавця гуцульського фольклору, який навчав малого Черемшину любити рiдну Гуцульщину, розповiдав казки, спiвав коломийки, спiванки на флоярi i вчив бачити прекрасне у цьому казковому краї, заохочував маленького Iванка до читання.

В рiдному селi малий Черемшина ходив до мiсцевої школи i завдяки батьковi читав твори Т. Г. Шевченка, Ю. Федьковича, Квiтки-Основ'яненка, М. Вовчка, "Русалку Днiстрову", а в дiда начався любити народну творчiсть Гуцульщини, захоплювався красою рiдного краю, бачив злиденнiсть гуцулiв.

З 1898 р. М. Черемшина навчався в Коломийськiй гiмназiї, де познайомився з В. Стефаником, Л. Мартовичем, де формувався пiд впливом творчостi класикiв української i росiйської лiтератури. Але вiн не забував про рiдну Гуцульщину (пiсля закiнчення гiмназiї в 1896 р. кiлька мiсяцiв жив у Кобаках). Важке життя селян-гуцулiв так просякло його думки, що Марко Черемшина, перебуваючи у Вiднi (1896-1906 рр.) i навчаючись на юридичному факультетi, виношує персонажi майбутнiх творiв. Працюючи на адвокатськiй посадi в Делятинi у 1906-1912 рр., а потiм в Снятинi, часто заїжджав в рiдну оселю. В своїх творах вiн вiдображав трагiчну долю гуцулiв. Найбiльшу славу йому принесла збiрка творiв пiд назвою "Карби" новели з гуцульського життя, яка вийшла в Чернiвцях в друкарнi "Руської Ради".

В перiод першої iмперiалiстичної вiйни спiвець Гуцульщини Марко Черемшина, перебуваючи переважно в Кобаках, особисто спостерiгав руїни i голод у рiдному краї. Тодi вiн почав вести "Щоденник", в якому записував свої враження про важке воєнне лiхолiття гуцулiв. Всi цi матерiали лягли в основу новел з життя гуцулiв перiоду iмперiалiстичної вiйни.

Письменницький талант М. Черемшини формувався i кристалiзувався в основному пiд впливом лiтературної спадщини Т. Шевченка, творчостi i безпосереднього контакту з могутнiм талантом Iвана Франка, щирої i довголiтньої дружби з Василем Стефаником з одного боку та постiйного контакту з односельчанами-гуцулами довколишнiх сiл i гiр, якi йшли в юридичну консультацiю омужицького адвоката, з другого боку.

В основному з 1919 р. М. Черемшина жив i працював в Снятинi, але до кiнця своїх днiв часто навiдувався до рiдної оселi в Кобаках. Сюди вiн приїхав востаннє 27 квiтня 1927 р., щоб вiдвiдати могилу батька, i, немов прощаючись з рiдною гуцульською землею, раптово помер.

Гуцульщина стала щасливою землею, по якiй ходили i творили видатнi дiячi української культури i науки кiнця XIX-початку XX столiття.