Церква впродовж багатьох віків була для українського народу тим
об'єктом, в який вкладали найкращі досягнення українського творчого
генія. Це стосувалося й архітектурного образу, і внутрішнього оздоблення
церковного мистецтва. Церква Святої Трійці і дзвіниця, що знаходяться у
селі Микуличин, є пам'ятним взірцем гуцульського сакрального мистецтва
XVIII-ХІХ століття, що зберігся й до сьогодні.
Будівництво сучасної Троїцької церкви (розпочате у 1866 році)
завершилось у 1868, саме тоді, на храмовий день святої Параскеви,
відбулася перша служба Божа. Поруч із храмом збереглася стара дзвіниця,
що є цікавою пам’яткою малої сакральної архітектури XVIII століття.
Характерно тодішній традиції, побудована вона окремо від церкви, в межах
церковного збору. Будівля відноситься до типу - "восьмерик на
восьмерику” із заломом каркасного ярусу. У 2002 році на воротах церкви
споруджено нову дзвіницю.
Будівля самого храму, що характерно для гуцульської школи, -
дерев'яна, одноверха, хрещата в плані із розширеним центральним зрубом.
Принцип перебудови плану аналогічний до церков цього типу, створений
перетином двох прямокутників, і базується на розмірі діагоналі повного
центрального зрубу між кутом, створеним перетином продовжених підвалин
рамен та внутрішнім кутом бокового зрубу. Зруби на кожному рамені хреста
перекриті коробовим склепінням, а над центральним квадратним зрубом
возвеличується восьмигранний барабан, покритий наметовим дахом, що
завершується маківкою і хрестом, встановленими на величному
восьмигранному ліхтарі. Всю церкву оперізує широке піддашшя, оперте на
випущені з вінців зрубу кронштейни. У церкві є двоє вхідних дверей: в
західному та південному раменах. Вікна прорізані в зрубах над піддашшям,
чотири менші – в барабані.
У середині церква Святої Трійці (та іконостас зокрема) оздоблені
розписами, котрі виконав видатний український художник, поет і драматург
Корнило Устинович (1839-1903). До речі, одного з апостолів автор
зобразив у своїй подобі, як пам'ять про себе, що завше веселило гуцулів.
Церков в селі Микуличин було багато, перші записи з'явились у 1700
році. Проте історія кожної з них нажаль була недовговічною. Про церкву
Святої Трійці збереглось багато цікавих згадок. Два роки не могли її
побудувати. Тому що одна частина села хотіла, щоб церква знаходилася на
Горбах, а інша - на присілку Підліснів. Так привезені матеріали щоразу
зникали, допоки громадою не було прийнято рішення розмістити будівлю на
середині села, що випала на попівських землях Герасимовича, він і дав
землю під забудову. Сучасна Микуличинська церква була побудована за
проектом цісарсько-королівського інженера архітектора Надвірнянського
повітового уряду Чайковецького. Архітектура цієї церкви демонструє
гуцульський тип, проте кажуть, що вона за макетом мала бути інакшою.
Зі згадок місцевого історика села відомо, що деревину на будову
возили саньми, запряженими волами із урочищич Сухоліс і Форещик. Камінь
на фундамент і кам’яну огорожу церкви брали з берега ріки Прут на Лазу.
Тепер там знаходиться бетонний міст через Прут. Кожен двір мав
побудувати три метри огорожі з каменя або заплатити іншому за роботу.
Організацією будови займалися старші брати церкви - Костюк Федір та
Чемига Федір з Паляниці. Будували церкву під керівництвом майстра з
Косівщини сім братів Філяків з Погарі.
Влітку 1911 р. руйнівна повінь завдала селу та його жителям чималих
збитків. Осів намул і в середині церкви. Тому в цей і наступний роки
проводили її ремонт: покрили дах бляхою, а дзвіницю – гонтою, освятили
новий різьблений тетрахід. В пам’ять страшного для села лиха у 1912 році
встановлено великий кам’яний хрест.
Під час Великої Вітчизняної Війни з церкви німці забрали 4 срібні
дзвони. Найбільший з них важив 5 тонн. Його дзвін було чути в радіусі 12
км. На даний момент у церкві знаходиться 5 дзвонів, найбільший з яких
важить 6 центнерів. Євангеліє було створене у ХІХ столітті і зберігалося
у церкві, яка була завжди відкритою. В старовину хрести на банях церкви
були дерев’яні. А от сучасні металеві хрести та грати до церковних
вікон у 1929 році викував і встановив коваль Матей Яковів.
Та незважаючи на стихію, війну, ідейні поневолення, через які чимало в
царині релігійного мистецтва було знищено, церква Святої Трійці
встояла, набувши заслуженого статусу пам'ятки архітектури національного
значення.
