Серед вікових смерекових лісів та широких полонин мешкає найбільший карпатський хижак. Це – бурий ведмідь. Місцеві жителі називають його: вуйко, вуйцьо, місьо.

Ведмідь красується на гербах таких міст, як: Мадрид, Єкатеринбург, Берлін, Берн. У Фінляндії цю тварину вважають національним символом, а одне з трьох найбільших сузір’їв носить назву – Велика Ведмедиця.

В прадавні часи цей червонокнижний звір мешкав по значній території України. Через скорочення природних площ та браконьєрство, бурий ведмідь майже зник з мапи нашої держави. Наразі природний ареал зберігся лише в Карпатах. Чисельність тварин в даному регіоні по різних оцінкам складає від 200 до 400 особин (для прикладу в сусідній Румунії їх чисельність близька до 6 000). Досить рідко, але можливо зустріти ведмедя в прикордонних межах Чернігівської та Сумської областей. Хижаки заходять сюди з території Росії в пошуках їжі. Взагалі ведмеді люблять мандрувати та можуть долати відстань у кількасот кілометрів. Харчуються ці тварини всім, що їм трапляється на шляху. Тривалість життя бурого ведмедя у природі складає 30 – 35 років, а у неволі може бути більшою.

За теперішніх обставин зустріч з ведмедем у дикій природі України майже нереальна. Територію для життя обирають вони віддалену, та й побачень з людьми намагаються уникати. Найбільш ймовірна місцевість де можна зустріти клишоногого в Україні, - це район Ґорґан. Взагалі ведмідь – це дуже обережна та розумна тварина. Недаремно ведмедів часто використовують, як циркачів. Про інтелект цих тварин свідчить чимало фактів. Наприклад відомо, що деякі особини навчились запихати до капкану камені, щоб знешкодити його та забрати приманку. Йдучи до барлогу чи просто лісом хижак часто плутає свої сліди. Попередити небажану зустріч тварина може завдяки наявності гарного слуху та нюху, що не можна сказати про зір, адже він у ведмедів слабкіший. Слід зауважити, що запах людини для ведмедя несе панічний страх.

Втім, зустрічі хоча й дуже поодинокі трапляються. Існує декілька порад, яких необхідно дотримуватись при випадковому побаченні з ведмедем.

1. Звичайно зустріч можна попередити, тому йдучи лісом намагайтесь шуміти (голосно говорити, співати, тощо), почувши наближення людини звір втече;
2. Ведмеді, як і інші тварини ходять по своїх стежках. Якщо натрапили на таку стежку, залиште її. Звичайно, що поряд таких місць неможна ставити намет;
3. Не залишайте недоїдки після себе та не намагайтесь підкормлювати хижака. Ці тварини швидко звикають до людської їжі та здатні до відчайдушних пошуків останньої.
4. При прямій зустрічі з хижаком неможна панікувати. Постарайтесь відійти назад, як правило звір не нападає, коли людина не становить небезпеки;
5. Не можна тікати від ведмедя, це не дасть бажаного результату. Швидкість з якою біжить клишоногий набагато більша за людську;
6. При нападі не рекомендують оборонятись, адже побороти таку тварину не під силу навіть атлету. Коли звір нападає, слід впасти та прикинутись мертвим. Тварина переконавшись в своїй безпеці піде геть.
7. Найбільшу небезпеку становить ведмедиця з ведмежатами та поранена тварина.

Ні в якому разі неможна опинятись між матір’ю та її потомством.

Звичайно дотримання всіх елементарних правил поведінки не гарантує 100% Вашої безпеки, але набагато знижує ризик при небажаній зустрічі.

Все ж таки на сьогодні побачити таку тварину в дикій природі є неабияким успіхом. Хотілось би, щоб держава всерйоз зайнялась захистом ведмедів. Тим більше, що певні умови для цього є. Не так давно міністерством екології та природних ресурсів України, активістами та небайдужими людьми з закордону, було створено найбільший у Європі реабілітаційний центр бурого ведмедя. З’явився він на території національно природного парку «Синевір». За словами засновників центру, його метою є – реабілітація особин бурого ведмедя. Тобто таких, що зазнали жорстокого поводження або потерпіли від стихійного лиха.

Залишається сподіватись, що в майбутньому, якщо ведмідь не поверне собі титул господаря гір, то популяція хижого мешканця Карпат, хоча б стане стійкою.