Особливості геологічного розвитку карпатської гірської споруди і, зокрема, формування потужної товщі осадових відкладів зумовили нагромадження цілого ряду різноманітних корисних копалин.

З давніх давен у межах Передкарпаття і Карпат видобували нафту, яку раніше називали "ропа". Використовували її лише для змащування возів та дахівок з ґонти (дранки). Згодом з ропи почали вилучати гас, який застосовували для освітлення. Інтенсивний видобуток нафти розпочався в середині XIX століття, коли було відкрито способи одержання і використання її легких фракцій. Перші потужні свердловини з'являються на родовищах біля Борислава, Тустановичів, Мразниці, Викова. Як хижі акули кинулись численні капіталістичні концерни з різних країн Західної Європи і США до прикарпатської нафти. То була справжня нафтова гарячка. Відкривали нові родовища, по-хижацькому використовували старі. З закладенням глибинних свердловин видобуток нафти зростав.

Відомий дослідник Карпат К. Толвінський так писав про одну із свердловин "Ойл Сіті", пробурену в 1908 році у Бориславському родовищі:
"13 червня... свердловина пройшла горизонт пісковику на глибині 1016 метрів. Раптом ринула нафта у вигляді стрімкого фонтанного викиду. До цього не було зроблено ніяких приготувань. За перші 24 години двома насосами накачали 140 цистерн нафти. При цьому багато її було розлито навкруги. Дебет ріс просто на очах. Викиди посилювались, щоразу підіймався стовп нафти, потім вона розливалася, утворюючи все більше і більше зелене поле навколо свердловини... Добовий видобуток досяг трьох тисяч тонн. Тустановичі, Борислав перебували як на вулкані: одна іскринка — і весь нафтовий промисел вибухне. На допомогу робітникам були кинуті війська. Нафту спрямовували у земляні збірники. Дерева, навколишні поля були знищені. А 4 серпня вдарила блискавка, і все загорілося. Пожежа бушувала майже три тижні".

За роки Радянської влади нафтові промисли були докорінно реконструйовані, технічно переозброєні. Більшість процесів нафтовидобування тепер автоматизовано. Всі ці заходи забезпечили високий рівень культури виробництва, створили нормальні умови праці нафтовиків. У 1950 році було відкрите нове, Долинське родовище. Нафтоносні горизонти знаходяться тут на глибинах 1200—1500 і більше метрів. В околицях села Шевченкове, що недалеко від селища Вигода, пробурена одна з найглибших у Радянському Союзі свердловин — на 7000 метрів.

Багате Прикарпаття на озокерит. Його ще називають "гірський віск", "земна живиця", "земне сало". Утворився він з нафти внаслідок кристалізації її важких фракцій. Цьому, напевно, сприяло швидке вилучення розчинених у нафті газів.

У кінці XVIII — на початку XIX століть озокерит використовувався місцевим населенням для освітлення приміщень. Попит на нього зростав, збільшувався і видобуток. Виникла велика кількість дрібних підприємств. Центром видобутку став район міста Борислава і сіл Дзвиняч та Старуня.

Одна з львівських газет у 1868 році розповідала: "Кожний копав, як хотів і як міг. Яма біля ями, шурф біля шурфу. Бориславська улоговина виглядала як продірявлене решето... Мільйони відер у безперервному русі. З світанку до темної ночі весь простір покритий закопченими робітниками, які подібні на підземних духів, що видобувають заклятий скарб".

З часом "озокеритна гарячка" у зв'язку з налагодженням виробництва парафіну поступово затухає. Лише в кінці минулого століття, коли приступили до прокладання трансатлантичних кабельних телефонно-телеграфних ліній, попит на озокерит підвищився.

Тепер озокерит широко застосовується в різних галузях народного господарства. У Бориславі працює озокеритний завод.

Газові родовища на Прикарпатті відкриті у 20-х роках XX сторіччя. У 1912—1913 роках у районі міста Калуша закладали нафтову свердловину, але замість нафти були відкриті поклади горючого газу. Довго його не використовували, а потім застосували для опалення калійного рудника, котельних установок Борислава і Дрогобича. Були зроблені спроби використати газ і для опалення приміщень.

У 1924 році в Дашаві було відкрите одне з найбільших газових родовищ. Звідси пізніше проклали газопровід до Львова.

За роки Радянської влади на Прикарпатті проведені значні роботи по розвитку газової промисловості. Були відкриті десятки нових газових родовищ, серед яких найбільшими є Угерське, Рудківське, Опарське, Ход-новицьке, Калуське і Косівське.

Траси «блакитного вогню» з Прикарпаття пролягли до Москви, Києва, Львова, Івано-Франківська, Мінська, Ленінграда, Дрогобича, Чернівців та інших міст нашої Батьківщини, в сусідні країни.

З підняттям гірської споруди Карпат у межах їх Передгір'я, на прадавніх замкнених мілководдях та лагунах утворилися потужні товщі кам'яної та калійної солі, гіпсів, ангідритів, сірки. У заболочених затоках накопичувалася деревна рослинність. Вона замулювалася і перетворювалась у буре вугілля. Його поклади відомі в околицях села Ковалівка, що на Коломийщині, та в межах Іршавської улоговини.

Соляні родовища розміщені в основному у передгірській частині Карпат і Прикарпаття. В районах Добромиля, Стебника, Трускавця, Болехова, Долини, Калуша вони залягають на різних глибинах і мають різну потужність — від кількох до сотень метрів. У Калуському родовищі соляні горизонти становлять 6—28 метрів, залягають на глибині 280—400 метрів. У Стебницькому — їх пласти мають потужність від 60 до 110 метрів. Підраховано, що на Прикарпатті є близько 35 мільярдів тонн соляних покладів.

Розробляються соляні промисли з XII століття. За роки Радянської влади на Прикарпатті були відкриті родовища самородної сірки. На їх базі споруджено Роздольський та Яворівський гірничо-хімічний комбінати.

Є в Карпатах незначні поклади заліза, зустрічаються руди рідкісних металів, ртуті, вкраплення золота.