Чи оживе "Білий Слон" на Піп Івані?

Автор фото: Чинька Михайло

Про відновлення обсерваторії на  Піп Івані розмови точаться вже не перший рік. А якщо точніше, то ще з 1944-го року, коли вчений астролог, академік Олександр Орлов запропонував повернути її до життя. Всю історію з відновленням цього незвичайного об'єкту добре знає командир гірського контрольно-рятувального загону Василь Кобелюк , з яким я зустрілася минулими вихідними на верховинській землі. "У 60-х роках минулого століття,- каже він,- радянській владі почали докоряти польські вчені за те, що вона не зберегла унікальний об’єкт, в який Польща вклала сотні мільйонів злотих. Після того бралися за її відновлення науковці Львівського держуніверситету, Івано-Франківський обком партії – була навіть споряджена спеціальна експедиція, і підприємець з Косівщини Володимир Яворський. Потім було оголошено комсомольсько-молодіжну будову. Після ліквідації обкомів за справу взялася обласна державна адміністрація. Були ще й помпезні українсько-польські конференції  у Львові, Яремчі, ініціаторами яких виступали польський вчений Следзінські та львівський професор Корнилій Третяк.  Розголос пішов аж до столиці і рішення про відновлення обсерваторії дійшло до Банкової та лягло на стіл Президента України Леоніда Кучміи, яке він і підписав. Але справа так і не зрушилась з місця".

І ось черговий етап відновлення.  На цей раз його ініціював Прикарпатський національний університет, зокрема, проректор цього закладу Ігор Цепенда, який навіть  домігся передачі руїн обсерваторії з комунального майна району на баланс університету. Два роки назад було заявлено, що на Чорній горі з травня по жовтень  діятиме міжнародний молодіжний табір. Минулого літа я 5 разів ходив  до вершини, але табору так і не побачив.  Згодом пояснили, що він діятиме  у  Микуличині. І ось чергове повідомлення: "Відбудова "Білого Слона" почнеться буквально через місяць-два, бо вже готові проекти".

То що ж, реально відновлено за ці 68 років? "Абсолютно нічого,- запевняє Василь Кобелюк. - З кожним роком об’єкт руйнується все більше й більше. Спалені до тла всі елементи деревинних конструкцій за виключенням перекриття декількох кімнат першого поверху, по стінах ротонди пішли великі тріщини і почалося випадіння камінню. Обсерваторія, точніше, її руїни, перетворились на найвищий в Україні смітник, і аж ніяк не будівельний майданчик. Завелися великі чорні гадюки, які по своїй природі не мали би мешкати на такій висоті. І замість того, щоб подумати як очистити гору від сміття, продезінфікувати уцілілі приміщення від відходів людського організму ( в спеку в приміщеннях дихати неможливо), просто законсервувати стіни, щоб вони не розвалилися остаточно, ми  68 років говоримо про відбудову, якої не було, не має і не може бути через неймовірно складні природно-кліматичні умови. За всі ці роки так званого відновлення, ті хто про це говорили, не доклали рук до її відбудови, ніхто крім волонтерів районного центру соціальних служб для молоді під керівництвом Ольги Соломійчук, не зніс з гори і мішка сміття.

Невже не зрозуміло, що якби щось і було  відбудовано якимось чудом влітку, то буде знищено в першу ж зиму, коли стіни обсерваторії обмерзають сніжно-льодовим панциром  метрової товщини. Ніхто не думає, як можна забезпечити життєдіяльність об'єкту взимку на висоті, де сила вітру може досягати 45 – 60 метрів на секунду, а морози сягають – 40 градусів. Звідки візьмуться на горі енергоресурси, які живитимуть об’єкт, питна та технічна вода, інші технічні комунікації? А в що виллється сама експлуатація обє'кту в цих складних умовах: в десятки мільйонів гривень щорічно? З якого бюджету їх братимуть? Де вони прописані окремим рядком? У дуже коротку зиму, яка цього року тривала рівно два місяці (з 15 січня по 15 березня), на висотах до 1000 метрів у Верховинському районі згоріло десятки будинків і в сотнях замерзала вода. То що говорити про постійне життя взимку на висоті 2028 метрів над рівнем моря?

Ще минулого літа силами Гринявського держлісгоспу на горі Піп Іван, на місці колишньої інженерівки, була споруджена капличка, яка вірогідно буде знищена силами природи і не без допомоги нерадивих туристів в найближчі роки. Жаль, що старожили не підказали ініціаторам її спорудження, що саму ту інженерівку (дерев'янний будинок, який був колись біля стін обсерваторії) вітер просто підняв і  кинув  в долину Погорільця. Користі було б більше, якби вантажівка, яка вивозила протеси для неї, на зворотньому шляху звезла в долину  хоч би з десяток мішків зі сміттям чи   металоконструкції зруйнованої котельні. Але така ідея, на жаль, нікому не прийшла в голову.

"З нетерпінням  чекаю літа,- завершує свою розповідь Василь Кобелюк, -  щоб побачити на Піп Івані той розрекламований найвищий в Україні будівельний майданчик і щомісяця інформуватиму читачів про хід відновлювальних робіт.