У 1981 р. експозиція Музею народної архітектури та побуту у Львові збагатилась цінним комплексом — садибою кінця XIX ст. з с. Вербовець Косівського району Івано-Франківської обл. До її складу входять хата, стодола, кошниця на кукурудзу, курник, куча й озниця. Планується перевезти сюди і стайню. Вербовецька садиба — це тип двору заможного селянина з Покуття зі слідами глибокого впливу будівельних традицій Гуцульщини, зокрема, в конструкціях, плануванні. В той же час інші компоненти садиби свідчать про провідну роль землеробства в житті її власників. Хата має типове для Гуцульщини планування. Стіни складені з гладко тесаних напівкругляків одного діаметра, які на кутах за допомогою простих замків з'єднані в зруб. Стеля в кімнатах лежить на трьох повздовжніх і двох поперечних сволоках. Складна система сволоків і гряд, гладкі, оброблені рубанком стіни, різьблені полиці біля дверей, широкі лави, підлога і стеля з натуральним золотистим кольором надають житлу своєрідного колориту.

Колишні власники хати мали тісні зв'язки з селом Яворів Косівського району, де були добрі майстри будівельних справ, які славились на всю округу. Коли на початку XX ст. хату перебудовували, майстра запросили саме звідти. Можна твердити, що й первісно хату будував яворівський майстер. У продовження бокової притули («дашка») вбудована хатина, її стіни мають каркасну конструкцію, всередині обмащені глиною. У хатині є піч, в якій готували корм для свиней. У ній же постійно спали слуги. Сюди заносили новонароджений приплід від корів і овець. Недалеко від хати стояла стодола з різаних брусів, зрубна. Покриття будівлі — драниці. При боковій стіні в ній були притули, де тримали овець.

Стайня для волів нагадувала шопу без передньої стіни, з високою дерев'яною огорожею. У створеному дворику прогулювали волів. Тут завжди було корито з водою. Кошниці на кукурудзу стояли у дворі навпроти чільної стіни хати. Перша з них має довжину 8, друга — 7,5 м. Підвалини і каркас кошниць дубові. Дах зі смерекових драниць, чотирисхилий. Стіни виплетені з лози. Углибині двору, ліворуч від кошниць, розташований курник. Він дильований. Стіни в ньому обмащені глиною. Дашок з драниць на три схили, а четвертий має фронтончик.

Лозниця (сушарня на фрукти) розташована вже за двором. Це, фактично, двосхилий дах на чотирьох дубових сохах, а під ним — піч, на якій на виплетеній з лози решітці сушили фрукти. Криниця була в центрі двору. Вона зрубна. Над нею на двох дубових стояках, вкопаних при двох протилежних стінках зрубу, покладений коловорот з металічною ручкою. Цямриння криниці викладене з річкового каменю. З північно-західного боку двору стояла стайня на худобу, яка згоріла в роки Другої світової війни. Первісно вся садиба була обгороджена тином, виплетеним горизонтально пруттям з ліщини і лози. Описана садиба належала одній з найбагатших вербівських родин. її вже відтворено в музеї, за винятком окремих господарських споруд і криниці. Цікаво, що два сини засновника її Онуфрія Дубея — Микола і Семен були війтами в селі Вербовець.