Ой у гаю зелененькім
Гуляв Довбуш молоденький.
На ніженьку налягає,
Топірцем ся підпирає.

Йде до Космача до Дзвінки,
До Штефанової жінки.
"Добрий вечір, Штефанова,
Чи вечеря вже готова?" —

"А вечеря вже готова,
Лиш Штефана нема дома.
Він поїхав на роботу,
Повернеться у суботу".—

"Чуєш, Дзвінко, відкрий двері,
Сядем разом до вечері".—
"Ой не можу відчинити,
Будуть люди говорити.

Будуть люди говорити,
Буде мене Штефан бити".—
"Не відкриєш — сам відкрию,
Як приложу свою силу".—

"В мене двері дубовії,
В мене замки сталевії".—
"Не поможуть замки твої,
Як приложу плечі свої".

Довбуш плечі підставляє,
Двері в сіни відкриває,
Двері в сіни відкриває,
Штефан в Довбуша стріляє.

"Ой ви, хлопці, ви, молодці,
Возьміть мене на топорці.
Возьміть мене на топори,
Та й занесіть в Чорні гори.

Чорногора — рідна мати,
Не дасть же нам погибати".
Ой у гаю зелененькім
Гуляв Довбуш молоденький