У селі Яворові, що за Косовом, є багато людей з прізвищем Копильчук. Один Копильчук розповідав таке: Олекса Довбуш разом з хлопцями був у Яворові на храмі. Там йому сподобалася одна дуже вродлива гуцулка. Він почав до неї ходити. Довбуш її дуже любив, і дівчина чекала від нього дитину. Дівчина дуже плакала:
— Що я буду робити з дитиною?
— Не плач,— сказав Довбуш.— Якось то буде.

Дав їй грошей, аби мала з чого жити, а сам пішов до попа і сказав:
— Скоро до тебе принесуть хрестити дитину. Це моя дидина, і в документах запиши, що вона — Довбуш.

Піп пообіцяв.

Довбуш не міг довго бути в Яворові, бо за ним полювала тодішня поліція. Разом з хлопцями пішов на Закарпаття. В цей час його коханка народила сина.

Піп ненавидів Довбуша. І коли принесли хрестити його дитину, то обзивав гуцулку найгіршими словами, а мале — копилом, тобто безбатченком, байстрюком. У церковних документах піп записав хлопчика не Довбушем, а Копильчуком.

Скоро про це дізнався Довбуш і пішов прямо до яворів ського попа.

— Чому ти не зробив так, як я просив? — запитав.— Ти знав, що я йому батько?

Піп став проситися, лазити перед Довбушем на колінах, цілувати йому ноги, але ватажко підняв бартку і зарубав попа.

Але написане — не виправити. Довбушів син так і ріс із прізвищем Копильчук. Від нього пішов рід Копильчуків, який тепер великий у Яворові.