Перша документальна згадка про Львів датується 1256 р. Заснував місто галицько-волинський князь Данило Романович і назвав його на честь сина Лева. Однак археологічні дослідження засвідчують, що поселення на місці сучасного Львова (в районі площі Старий Ринок, на території Онуфріївського монастиря, костьолу Яна Хрестителя, а також вул. Вірменської) існувало ще в XII ст., принаймні за 100 років до літописної дати. Так, буквально місяць тому львівський історик Іван Паславський оприлюднив письмові дані, згідно з якими Львів було засновано не 1256 року, а на 16 років раніше, тобто у 1240 році.
У 1349 польський король Казимир III Великий захопив Львів і через сім років у 1356 дарував місту Магдебурзьке право. 1360 року на горі поряд з містом, де стояв Князівський Замок, Казимир Великий розпочав будівництво Високого Замку. Саме у ньому зберігалися скарбниця, арсенал та найважливіші документи. Сьогодні на горі Високий Замок лишився тільки малий фрагмент оборонної стіни.
Окремі приміщення Високого замку служили в’язницею. У 1410 р. в його підземеллях сиділи лицарі Тевтонського ордену, взяті в полон у битві під Ґрюнвальдом. У 1559 р. тут деякий час перебувала нещасна Гальшка Острозька.
Побут середньовічних львів’ян
Середньовічні львів’яни приділяли велику увагу особистій гігієні. З XIV ст. у Львові діяло кілька лазень. Продукція цеху миловарів користувалась великим попитом, можливо тому, що ввозити мило у Львів (крім так званого грецького) суворо заборонялося. Вони ж виробляли пудру і помаду, які користувалися не меншим попитом, ніж зараз, причому не тільки у жінок, а й у чоловіків.
Як і всюди в епоху
середньовіччя, основу меню становило зерно, крупи, овочі. Їжа більшості
львів’ян була бідною і одноманітною — борщ, каша (вівсяна, гречана,
житня), змащена конопляною або лляною олією, риба, іноді шматок дешевого
м’яса. М’ясо було досить дорогим, значно більше вживалося риби. Львів
діставав великі прибутки від торгівлі соленою рибою. На території передмість було багато рибних ставків, звичайно, приватних. Але торгівля рибою велася тільки через посередництво міста, яке контролювало її якість. З величезного переліку львівських товарів тільки два (!) їх види мали гарантію якості — міське клеймо: кубики воску і діжки з соленою рибою. А діжка в той час була мірою ваги (460 кг), і лихо тому купцеві, у чиїй діжці виявилася б хоч одна зіпсована риба!
Окремо треба сказати про приправи. Хрестові походи познайомили європейців з прянощами, прищепили смак до них, але… дороги, якими ці товари завозилися на Захід, були перекриті турками. Тому не дивно, що звичайний чорний перець на ринках Західної Європи коштував удвічі дорожче від золота. І саме Львів був одним з небагатьох міст, через які прянощі, що входили до переліку так званих східних товарів, потрапляли в Європу.
Львівські городяни мали виключне право на виробництво і продаж горілки в радіусі
трьох миль від центру міста. Спочатку її робили мало — була дуже
дорога, але з часом збільшили виробництво. Найкращою вважалася цитварна,
доброю — ґанусова. Найдорожчими були цукрова і «адамашкова». Великою
популярністю користувалися також імбирна і корична. Великою популярністю
користувався мед, який переварювали з горілкою, додаючи ягоди.
Але найбільш популярним напоєм у Львові, без сумніву, було пиво. Про його якість можна судити з того, що львівське пиво експортувалося в країну, яку пивом не здивуєш, — у Баварію. Його везли туди на волах шість тижнів, і в дорозі воно не псувалося.
Розваг у львів’ян було небагато, іноді влаштовувалося щось на зразок театральних вистав просто неба. Виступали музиканти, співаки. Великою популярністю користувалися азартні ігри — кості, карти, а також шахи й шашки. Багато уболівальників збирали
щорічні змагання зі стрільби. Загроза нападу татар, молдаван та й
власної шляхти вимагала постійної бойової готовності. Кожен мешканець
міста повинен був захищати його, бо найманий гарнізон коштував дорого,
та й покладатися на нього можна було не завжди. Тому у Львові ще в XV ст. було створене Стрілецьке братство.
Львівська ратуша
Слово «ратуша» походить від німецького «Rathaus» — будинок ради. Першу міську ратушу побудували в 50-60-х роках XIV століття, коли Львів отримав Магдебурзьке право. Існує легенда пов’язана з судом та ратушею: "Колись давно містився в ратуші
суд. І от рівно опівночі почав з’являтися привид чорної труни, який
рухався сходами, залами, лякав сторожу. Сталося так через те, що судді
засудили невинного на смерть, а щоб судді надалі були розбірливими – на папці, де містилися судові рішення, було написано «пам’ятай про труну».
Цікаві факти
1341 — у Львові відлито найстаріший дзвін в Україні, який знаходиться у церкві Св. Юра.
1356 – здобуття Львовом Магдебурзького права, зокрема, права на самоврядування.
1375 — згадується львівський шпиталь «Святого Духа» — найстаріший в Україні шпиталь у класичному розумінні цього слова.
1387–1704 — протягом 317 років мешканці Львова, витримавши близько сотні ворожих облог, не дозволили жодному загарбникові ступити на територію міста -- показник небачений для більшості середньовічних європейських міст.
1407 — згадується львівський водогін, яким до середмістя надходила вода з джерел, розташованих за межами міста — це був початок цивілізованого водопостачання.
1490 — відкриття у Львові першої офіційної публічної аптеки (приватна аптека існувала у Львові в 1392—1400 pp.)
1490 — вперше в Україні на львівській ратуші встановлено годинник з мелодійним боєм.
1574 — Іван Федоров надрукував у Львові першу в Україні книгу — «Апостол».
1585 — засновано друкарню Успенського братства — найстарішу безперервно діючу до цього дня типографію у Східній Європі.
